Композиторська творчість Людмили Федорової- Коханської у парадигмі українського академічного бандурного мистецтва ХХІ століття

Abstract

Актуальність теми дослідження. У XXI столітті бандурне академічне мистецтво активно розвивається, інтегруючи традиційні і новаторські тенденції у виконавстві й композиторській творчості. Актуальність дослідження творчості сучасних українських композиторів для бандури зумовлена новітніми соціокультурними процесами й тенденціями в бандурному виконавстві ХХІ століття. Бандура, як універсальний інструмент, технічний рівень якого дає змогу виконувати твори різних стилів і складності, набуває все більшої популярності серед слухачів, утілюючи різні композиторські і виконавські задуми. В наш час твори для виконання на бандурі традиційно створюють не лише композитори, а й бандуристи, які активно сприяють технічному розвитку бандурного мистецтва, адже їхній артистичний досвід надає їм можливість врахувати і втілити всі нюанси виконавської роботи. У цьому творчому проєкті розглядається оригінальна композиторська творчість Людмили Федорової-Коханської (нар. 1958) – відомої бандуристки і співачки, педагога, заслуженої артистки України (2003), представниці київської бандурної школи (клас народного артиста України, професора Сергія Баштана). Її внесок у розвиток академічного бандурного мистецтва сприяє як збереженню традицій, так і впровадженню інновацій, збагаченню

репертуару для бандури. У її творчості набули вияву сучасні тенденції розвитку цього унікального українського інструментального мистецтва. У творчому доробку мисткині багато перекладень і обробок для бандури, а також три оригінальні інструментальні цикли «Зошити подорожей» (2002–2006) для бандури-соло, інноваційні за своїми жанрово-стильовими характеристиками. Композиторська і виконавська творчість Л. Федорової- Коханської в сучасному академічному музичному виконавстві значною мірою увиразнює роль бандури як символу України. Однак її оригінальні твори досі не привертали уваги дослідників, що й зумовлює актуальність теми цієї роботи. Внесок композиторки в розвиток академічного бандурного мистецтва важливий як щодо збереження традицій, так і збагачення репертуару для бандури. Вивчення її творчості дає змогу виявити і глибше зрозуміти сучасні тенденції й перспективи розвитку цього унікального українського інструментального мистецтва. Концертно-виконавська, просвітницька і педагогічна діяльність Л. Федорової-Коханської спрямована передусім на популяризацію бандурного мистецтва в Україні і за її межами. В її творчому доробку багато перекладень і обробок для бандури, а також три оригінальні інструментальні цикли «Зошити подорожей» (2002–2006) для бандури-соло, які є інноваційними бандурними композиціями. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше здійснено комплексне дослідження оригінальної композиторської творчості Л. Федорової-Коханської. Результати дослідження. Розгляд сучасного бандурного мистецтва виявив, що бандура, як музичний інструмент, активно розвивається, адаптуючись до реалій музичного життя. Вона, як важливий елемент української культурної спадщини, зберігає традиційну функцію, а водночас, розширює свої виконавські можливості. Інноваційні трансформації цього

інструмента, нові засоби звуковидобування, використання комп’ютерних музичних технологій сприяють її популяризації й розвитку. Зазначено, що сучасне бандурне мистецтво характеризується різноманітністю творчих індивідуальностей – композиторів і виконавців- композиторів, які працюють з цим інструментом. Українські бандуристи активно експериментують сьогодні з новими техніками гри, розширюючи діапазон виражальних можливостей цього традиційного інструмента. Аналіз композиторського, виконавського, педагогічного доробку Л. Федорової-Коханської надав змогу розкрити комплексний характер її творчості. Ґрунтовна професійна підготовка на засадах київської школи академічного бандурного виконавства надали мисткині можливість виявити свій творчий потенціал як концертуючої артистки, педагога, композиторки. Кожен із трьох циклів «Зошитів подорожей» є яскравим прикладом інноваційного використання бандури. У них вдало поєднані програмність, жанрово-стильова оригінальність, виконавське експериментування. Вони переконують, що бандура має значний потенціал і не втрачає своєї актуальності в сучасному музичному мистецтві. У «Першому зошиті подорожей» наголошено на програмності, на нових засобах музичної виразності, завдяки яким бандура є самодостатнім музичним інструментом. У ньому виявилась діалогічність художнього мислення композиторки, яка звертається до французького фольклору, зокрема у п’єсі «Струмок, де течуть сльози феї»), до літератури – в опусі «Арфа Бідного Ремі», до феномена міського дзвону – у творі «Дзвін покинутого міста» тощо. Вона переосмислює жанр пасторальної сонати у першій п’єсі циклу, виявляючи цим свої неокласичні зацікавлення. Індивідуальний композиторський стиль Л. Федорової-Коханської своєрідно проступає у «Другому зошиті подорожей», в якому вона повною мірою демонструє схильність до стильових засад неоімпресіонізму. Тут гра з тембральними барвами бандури стає основним засобом створення музичного полотна. У «Третьому зошиті подорожей» своєрідно підсумовані загальні пошуки Л. Федорової-Коханської, кожна п’єса якого є певним виконавським викликом: технічним, інтерпретаційним тощо. Отже, композиторська творчість мисткині постає в яскравих жанрово- стильових зразках і посідає важливе місце в академічному бандурному мистецтві XXI століття.