Варіаційні цикли С. В. Рахманінова як творча платформа жанрово-стильових взаємодій

Abstract

Актуальність. Інтенсивність міждисциплінарних та міжгалузевих зв’язків у сучасній культурі характеризує не тільки мистецтвознавство в цілому, але й проявляється у площині комунікації між музичною теорією та виконавською практикою. Здебільшого такі перехрестя між аналітичним осмисленням та виконавською інтерпретацією пов’язані з сучасним музичним мистецтвом або старовинною музикою. Ці репертуарні полюси демонструють найбільшу взаємопов’язаність здобутків та напрацювань. В дискурсі музичної спадщини Сергія Васильовича Рахманінова поєднання методів теоретичних і виконавських розвідок є також продуктивним. Видатний композитор, піаніст та диригент, С. В. Рахманінов увійшов в історію музичного мистецтва як універсальний музикант. Тому інтерпретація його багатогранної творчості у комплексному підході видається виправданою та продуктивною. Розгляд фортепіанних творів С. В. Рахманінова (зокрема варіаційних циклів для фортепіано: Варіацій на тему Шопена тв. 22 (1903), Варіацій на тему Кореллі тв. 42 (1931) та Рапсодії на тему Паганіні для фортепіано з оркестром тв. 43 (1935) в контексті жанрово-стильових взаємодій різних рівнів є перспективним у напрямку пошуків розуміння глибинних пластів авторського тексту та принципів фіксації композиторського задуму в нотному записі. Цей вектор дослідження є практично цінним для інтерпретаторів його музики — піаністів. Представлені розвідки варіаційних циклів С. В. Рахманінова є результатом поєднання теоретичного та практичного дискурсів. Всі обґрунтування й спостереження кристалізувалися у процесі виконавської інтерпретації програми творчого мистецького проекту. За темою творчого мистецького проекту презентовано три сольні програми, які складені з варіаційних циклів С. В. Рахманінова та творів з його виконавського репертуару: • «ШОПЕН» — Ф. Шопен Чотири балади; С. В. Рахманінов Варіації на тему Шопена; • «Світ бароко С. В. Рахманінова» — Й. -С. Бах – Ф. Ліст Фортепіанна транскрипція Органної фантазії і фуги соль мінор BWV 542, Й. Бах – Ф. Бузоні Фортепіанна транскрипція Хоральної прелюдії соль мінор «Nun komm, der Heiden Heilend» BWV 659, Й. -С. Бах – Ф. Бузоні Фортепіанна транскрипція Чакони з Партити для скрипки соло ре мінор № 2 BWV 1004, Й. - С. Бах – C. В. Рахманінов Прелюдія, Гавот і Жига (Фортепіанна транскрипція Партити для скрипки соло № 3 Мі мажор BWV 1006), С. В. Рахманінов Варіації на тему Кореллі; • «Варіації на тему “Варіацій“» — С. В. Рахманінов Варіації на тему Шопена, Варіації на тему Кореллі, Рапсодія на тему Паганіні. Таке розширення контексту фортепіанних програм у поєднанні з аналітичними розвідками тексту варіаційних циклів дає більш чітке уявлення про інтерпретаційний потенціал Варіацій С. В. Рахманінова та конкретизує етапи їх виконавської інтерпретації. Піаністичне засвоєння тексту творів композитора проходило в паралелі зі спробами реконструкції авторського задуму творів, визначенням їх музичної ідеї та шляхів перетворення замислу в становленні та динаміці розгортання музичних подій рахманіновських варіаційних циклів для фортепіано. Досвід виконавського дискурсу Варіацій на тему Шопена С. В. Рахманінова, здійснений у проекції процесів авторського інтонування жанру варіаційного циклу на практику виконавської реалізації твору та зафіксований у коментарях до нотного запису твору. Це становить наукову новизну наукового обґрунтування та творчого мистецького проекту. Висвітлено деякі аспекти розуміння авторського нотного запису С. В. Рахманінова. Дослідження його фортепіанних творів дозволяє простежити взаємовплив виконавської та композиторської творчості митця, ставлення до фіксації різних груп виконавських засобів виразності. Аналіз особливостей нотної графіки С. В. Рахманінова подано в кореляції з міркуваннями композитора щодо проблем інтерпретації. Вони істотно доповнюють та деталізують духовні й естетичні координати загального контексту рахманіновського спадку. Проаналізовано підхід композитора до нотування темпових, артикуляційних, агогічних, динамічних вказівок, аплікатурних рекомендацій, педальних позначень, образних характеристик та інших ремарок на прикладах з варіацій, прелюдій та транскрипцій. Аспекти процесу стильових взаємодій у рамках варіаційного жанру в фортепіанній творчості С. В. Рахманінова досліджуються на прикладі Варіацій на тему Шопена. Інтонаційне коло посилань на музичні стилі попередніх епох у тексті Варіацій окреслено у відповідності до існуючих даних та досліджень виконавського стилю, концертної діяльності та особливостей фортепіанного репертуару митця. Аналіз варіаційного циклу дозволяє простежити взаємовплив його виконавської та композиторської творчості, авторську модель варіаційного жанру, природу фактурних і жанрових апеляцій до його концертного репертуару, формування типових рис стилю тощо. Циклу властива поліфонія перехресних діалогів з фортепіанним стилем автора теми Варіацій (Ф. Шопена) і впливом виконавського досвіду С. В. Рахманінова на процес вибудовування фактури твору. Жанрова основа першоджерела Варіацій, особливості розгортання музичних подій окремих варіацій та циклу в цілому (зокрема семантика їх загального ладотонального плану) відкриває ряд посилань не тільки до творчості С. В. Рахманінова, а й до спадщини музичних кумирів композитора, а також на численні інтонаційні символи європейської музичної традиції. Лінію взаємозв’язків з традицією, що відображена в тематизмі та інтонаційному плані розгортання варіаційного циклу, продовжує цілий пласт гіпотетичних посилань твору на виконавську діяльність С. В. Рахманінова-піаніста. Кожна з варіацій циклу виявляє чіткі алюзії на коло певних авторських творів композитора і ряд опусів з його широкого репертуарного списку. Вказуються смислові, жанрові, інтонаційні та фактурні посилання в тексті Варіацій на конкретні твори композиторів барокової доби, Л. ван Бетховена, Ф. Шопена, Р. Шумана та ін., які були у активному виконавському репертуарі митця, а також на низку рахманіновських опусів. Перебіг стильових моделей, на які орієнтується С. В. Рахманінов в процесі варіювання теми Ф. Шопена чітко визначає не тільки коло його музичних уподобань, а й демонструє його шлях до знаходження свого індивідуального авторського стилю та музичної мови. Варіаційні цикли С. В. Рахманінова розглядаються з точки зору порівняння вирішення жанрової моделі в аспектах композиційної організації творів, обраної для варіювання теми, особливостей композиторської реалізації фактури, деяких аспектів музичної драматургії та фактури. Засоби виразності у нотному записі Варіацій на тему Шопена подаються в практичних коментарях щодо специфіки прийомів виконавського опрацювання та втілення тексту твору. Послідовний огляд теми та всіх варіацій циклу охоплює питання виконавського вирішення темпів, агогічної свободи, тривалості фермат; відносності динамічних вказівок в відповідності до жанру або фактури; артикуляційних позначок і аплікатурних вказівок як маркерів музичної агогіки; поліфонічної природи та поліартикуляційних завдань у виконанні фактури; тембрових завдань та прийомів педалізації тощо. Комплекс аналітичних та виконавських спостережень і коментарів охоплює вертикаль інтерпретації драматургічної концепції твору, принципів запису виконавських засобів виразності та особливостей їх практичної реалізації в технічному опрацюванні та концертному виконанні твору.