Жанрові модифікації в інструментально-хоровій творчості Леонарда Бернстайна: естетичні та стильові засади

Abstract

Актуальність. Один із найвидатніших музичних діячів США – професор, композитор-експериментатор у галузі як популярного, так і академічного мистецтва, Леонард Бернстайн по праву вважається ключовою фігурою в історії американської музичної культури ХХ століття. Композитор, диригент, піаніст і педагог єврейсько-українського походження, Бернстайн належав до художників з яскраво вираженою творчою індивідуальністю: стихійний темперамент, прагнення барвистості та динамічності в музиці поєднувалися із глибиною та масштабністю симфонічного мислення композитора. Леонард Бернстайн прожив своє життя у діалозі не лише з аудиторією, але й із Богом. Ця «діалогічність вищого порядку» дивним чином проявилася у природному тяжінні Бернстайна як музичного драматурга до театральності. Митець підкреслював, що його основною мотивацією для створення композицій було «спілкування» і що всі його твори у певному сенсі можна вважати «театральними» опусами. Найбільш яскраво ідея перетворення Л. Бернстайном музичного твору на театральне дійство проявилася в опусах, присвячених духовній проблематиці, – симфоніях «Єремія», «Каддіш» та циклу «Чичестерські псалми». Ці концептуально складні твори композитора сучасники відчайдушно намагалися вписати у загальноприйняті рамки, проте жанрові «експерименти» Бернстайна неодмінно заводили критиків у глухий

кут. Тож актуальність обраної теми дослідження обумовлена необхідністю визначення жанрової та образно-змістовної сутності вокально- інструментальних творів духовної проблематики як у науковому, так і виконавському аспектах. У представленому обґрунтуванні наголошується на фундаментальному значенні для музиканта філософсько-релігійних поглядів іудаїзму. Акцентується думка про те, що саме ця глибинна віросповідна основа сформувала специфічну «духовну ауру» та головні проблемні вектори творчості композитора. Бернстайн сприймав історію свого народу та своє власне життя у нерозривній єдності. Розуміння життя як служіння, повне підпорядкування йому всієї людської істоти надають образу Л. Бернстайна унікальних рис і роблять його творчість досконалою загадкою для розуму, що мислить раціонально. Подібно до своїх одновірців Бернстайн був переконаний, що події теперішнього часу є безпосереднім наслідком того, що відбувалося раніше. Віхи єврейської національної історії, як то ветхозавітний вихід з Єгипту, погроми середньовічного Толедо або трагедія Голокосту, сприймаються кожним іудеєм як події власного життя. Ця виняткова орієнтація свідомості породила безліч специфічних рис єврейської ментальності Л. Бернстайна, допомагаючи розчинити двері у сакральний простір симфонічних концепцій композитора. На базі документальних фактів та широкого спектру мемуарної літератури у роботі досліджуються ключові естетичні засади творчості композитора та виявляються морально-етичні пріоритети Бернстайна. Зокрема, наголошується, що потреба докопатися до глибокого коріння людської психології спонукала композитора до вивчення різних релігійних практик: від іудейських до християнських та буддистських. Як наслідок, музику та її сенси митець розглядав в органічному взаємозв’язку філософії, історії, філології, лінгвістики, естетики, літератури та навіть політики – як єдину цілісну систему.

Спеціальну увагу в роботі приділено огляду ключових опусів Л. Бернстайна, присвячених єврейській тематиці. Підкреслюється, що композитор звертався до релігійної проблематики здебільшого під впливом трагічних подій свого життя. Так, створений у 1981 році ноктюрн «Халіл» для флейти соло, перкусії та струнних, був написаний на згадку про вбитого в 1973 році під час Війни судного дня дев’ятнадцятирічного ізраїльського флейтиста Дціна Таненбаума (Yadin Tenenbaum). Третя симфонія «Каддіш» (1963) була створена безпосередньо після вбивства близького друга Бернстайна – президента Дж. Кеннеді. Можна констатувати, що ключові композиторські опуси Бернстайна стали доленосним відгуком майстра на зміни, що відбувалися у навколишньому світі, у тому числі, трагедію Голокосту, Другу світову війну, конфлікт у В’єтнамі, поширення контркультурних течій тощо. У даному контексті вокально-симфонічні твори Бернстайна й до сьогодні сприймаються як своєрідне «дзеркало» свого часу – концентроване відображення «духу» американської культури середини ХХ століття. Значним твором, що містить єврейську тематику, стала Перша симфонія композитора – «Єремія» (Jeremiah). Сама назва твору відсилає нас до образу великого пророка Єремії та трьох книг Старого Завіту: Книги пророка Єремії, Послання Єремії та Плачу Єремії. Важливою особливістю симфонії «Єремія» є те, що всі три частини мають програмні назви: «Пророцтво», «Осквернення» та «Плач». Семантичною домінантою, що об’єднує всі три частини, є мотив покаяння та невідступності покарання за зневіру. Музичний матеріал програмної симфонії «Єремія» ґрунтується на стилізації єврейських духовних піснеспівів. Характерною особливістю є наявність змінних метрів, властивих несиметричній єврейській речитації. Особливістю музичної мови симфонії є також домінування мінорної сфери тональностей. Подібне ладове забарвлення часто фігурує в єврейській літургійній музиці, і Бернстайн вміло користується цим, аби посилити почуття хаосу та руйнування. Композиція «Єремії» не має позитивного

висновку у фіналі. Після руйнівної розв’язки авторська розповідь не завершується – заключні фрази симфонії підводить слухача до ідеї вічного пошуку Бога як єдиної рятівної сили на землі. Питання віри, духовної стійкості та глобальної кризи, що охопила людство у розпал Другої світової війни, постають у Першій симфонії Л. Бернстайна у планетарному масштабі. Повномасштабним вираженням трагічної теми Голокосту стала Третя симфонія Л. Бернстайна «Каддіш» (Kaddish). Концепція твору є надзвичайно складною через його теоцентричну природу. Все, що відбувається в музиці, глибоко укорінене у філософії іудаїзму. Автор у повний голос говорить про потаємні, навіть «заборонені» з погляду християнського віросповідання проблеми людства. Відштовхуючись від теми покарання за загальнолюдські злочини, композитор у симфонії порушує цілу низку проблем, пов’язаних із поняттями честі, гідності, гріха, сумніву – зрештою, сенсу життя. Важко назвати більш полемічний за формою та ідеєю твір, створений в епоху новітньої історії. Тема віри та її сили стає головним змістовним чинником для всіх учасників музичної дії, що охоплює як виконавців, так і слухачів. Саме узагальненість художньої ідеї в симфонії «Каддіш» унеможливлює особисте самовираження композитора в музиці – в об’єднаному духовному прагненні всіх віруючих іудеїв немає і не може бути нічого суто особистого. Бернстайн ніби висловлюється одразу від імені всіх – композитора хвилює доля цілої нації. У роботі наголошується, що Третя симфонія схожа на сповідь, але сповідь глобальну – ніби перед лицем Всевишнього стоїть цілий народ. Відсутність у творі особистого «Я» композитора справляє приголомшливе враження, тим більше, що Бернстайна звинувачували якраз у надмірній особистісній позиції, через яку він дозволяв собі нібито «блюзнірські» речі. У цьому сенсі ідея симфонії Леонарда Бернстайна немає аналогів в історії. У роботі відзначається, що художній текст, написаний Бернстайном для симфонії «Каддіш», неодноразово перероблявся композитором протягом довгого періоду часу, не даючи йому справжнього творчого задоволення. І

тоді Бернстайн звернувся із проханням до свого друга – американського письменника, міжнародного адвоката, радника Джона Кеннеді та колишнього в’язня трьох нацистських таборів Самуеля Пізара написати новий текст до його симфонії. Основою авторської концепції Третьої симфонії стала поминальна єврейська молитва каддіш (від іуд.-арам. קדיש – «святий»), яку за традицією іудеї читають на згадку про близького родича протягом одинадцяти місяців після його смерті. Виконання цієї заповіді розглядається як данина поваги покійному батькові. У структурному відношенні каддіш є неримованим віршем, складеним арамейською мовою та побудований на асонансах і чіткому ритмі. Важливо зазначити, що у трактуванні Л. Бернстайна традиційний зміст молитви каддіш навіть віддалено не нагадує поминальні ритуали. Замість вираження горя євреї в урочистій, глибоко особистій та просвітленій манері оспівують Господа. У симфонії «Каддіш» Л. Бернстайн виступає як носій старозавітної духовної традиції, для якого дуже важливим є прямий діалог із Богом. У цьому сакральному Спілкуванні автор кидає виклик Всевишньому, бунтує проти Нього, покладає на Бога відповідальність за наявність зла і страждання у світі, за те, що людина смертна. За художнім задумом ключову роль у драматургії симфонії відіграє Спікер (розмовна роль), якому доручена місія прямого звернення до Богу. Центральним питанням, крізь призму якого розглядається музична драматургія та жанрово-композиційні новації Третьої симфонії, є проблема теодицеї («виправдання Бога»): «Де був Бог від час Катастрофи і як Він міг не зарадити стражданням мільйонів безневинних людей?». Третя симфонія має складну композиційну будову. Основні три частини ускладнені додаванням хорової молитви каддіш на івриті, яка зазнає радикального переосмислення від експозиції до фіналу (І частина – Invocation / Kaddish І; ІІ частина – Din-Torah / Kaddish ІІ, ІІІ частина – Scherzo / Kaddish III / Finale). Завершується симфонія символічною обіцянкою людини і Бога

«Страждати та творити один одного» («Suffer, and recreate each other!»). Величним узагальнення фундаментальних морально-етичних засад творчості Л. Бернстайна став тричастинний цикл для змішаного хору, соліста та оркестру «Чичестерські псалми», який був створений у 1965 році на замовлення У. Гассі для хорового фестивалю у Чичестерському кафедральному соборі (графство Сассекс, Англія). Твір, написаний із використанням текстів на івриті, був зустрінутий слухачами дуже тепло і відразу ж увійшов до репертуару багатьох хорових колективів. «Чичестерські псалми» Л. Бернстайна розвивають тенденцію до осучаснення кантатно-ораторіального жанру. Завдяки переосмисленню псалмової традиції композитору вдалося відобразити найтонші та найактуальніші проблеми сучасного йому американського соціуму. «Чичестерські псалми» Л. Бернстайна відрізняються драматургічною цілісністю та інтонаційною єдністю. Музика містить стильові алюзії різних епох – переосмислений середньовічний органум у вступі, елементи фольклору (танець на 7/4) у першій частини, техніку контрапункту (інверсія теми у першій частині, канон у другій), блюзову хроматику та іудейську мелодику в другій частині, романтичну кантилену фіналу, хорал в коді. «Чичестерські псалми» Л. Бернстайна, чия музична стилістика представляє унікальний сплав елементів мюзиклу, джазу, давньоєврейської синагогальної музики та засобів сучасної композиторської техніки, є яскравим прикладом авторського підходу до трактування жанру псалма. У висновках наукового обґрунтування узагальнюються аналітичні спостереження щодо шляхів та способів роботи Леонарда Бернстайна із старозавітною духовною традицією. Зокрема, акцентуються наступні положення: – симфонія № 1 «Єремія», симфонія № 3 «Каддіш», «Чичестерські псалми» є не лише новаторськими за змістом, але й самобутніми за формою та музичною мовою циклами; – священна реальність у духовній творчості Л. Бернстайна втілюється

як за допомогою традиційних – визначених синагогальною практикою – музичних прийомів, так і засобами сучасної музичної мови: у творах відбувається стилізація старозавітних духовних піснеспівів, поєднання різних стилів та напрямків (рок, джаз, кантрі, духовний хорал тощо); – духовним творам композитора притаманна багатошаровість висловлювання: при збереженні «високого» шару змісту, що транслює священні смисли, до словесної та музичної тканини включаються смислові шари, які співвіднесені зі злободенними проблемами; – зберігаючи класичний принцип контрасту як основи драматургічного розвитку, Л. Бернстайн виходить за межі традиційних жанрів; у всіх трьох творах можна констатувати трансформацію жанрового начала (найбільша трансформація характерна для симфонії «Каддіш»). Таким чином, у роботі підтверджується теза про те, що симфонічна творчість Л. Бернстайна представляє собою самобутню, відкриту жанрово- стильову систему, в якій на рівні з авторським перетворенням традиційних жанрів спостерігається активна пошукова робота у напрямку знаходження нових жанрових форм.