Жанр Літургії у творчості Олександра Кошиця: виконавський аспект

Abstract

Актуальність теми дослідження. Олександр Кошиць (1875–1944) — видатна постать української музичної культури кінця XIX — першої половини ХХ століть. Диригент, композитор, педагог, фольклорист, етнограф, музичний критик та есеїст, мемуарист та музично-громадський діяч, театральний капельмейстер. Його обробки українських народних пісень, численні духовні твори (зокрема п’ять Літургій), хори, твори для драматичного театру складають невід’ємну частину музичної культури України. До 1990-х років творчі досягнення О. Кошиця були високо оцінені тільки закордонними слухачами і музичними критиками. У репертуар українських колективів спадщина композитора здебільшого почала потрапляти з часів Незалежної України. І якщо деякі обробки народних пісень, колядки та щедрівки звучали в Україні до від’їзду О. Кошиця (1919), то духовні твори, зокрема чотири із п’яти його літургій (крім Першої), і досі не виконано й дотепер. Актуальність теми дослідження полягає в таких аспектах: 1. Творчість О. Кошиця має вагоме значення для розвитку української музичної культури, однак досі не набула належного наукового опрацювання. 2. Без урахування творчої спадщини О. Кошиця історія розвитку української культури, і музики зокрема, буде неповною: у листах і спогадах митець описує не тільки життя українського колективу в еміграції, а й труднощі у справі збереження і пропагування українського мистецтва. 3. Жанр Літургії О. Кошиця став утіленням національних музичних орієнтирів щодо жанрово-стильових та виконавських параметрів. Формування цілісної картини історії церковної музики в Україні потребує пошуків нових фактів і джерел та їх наукового осмислення, ґрунтовної аналітичної роботи. 4. Літургії у творчості О. Кошиця стали медіатором між попередніми досягненнями та майбутніми відкриттями, проте причини цього явища досі не досліджено. 5. Із п’яти Літургій О. Кошиця тільки першу проаналізовано. Ґрунтовний аналіз решти чотирьох Літургій сприятиме виявленню жанрово- стильових та виконавських особливостей духовної музики О. Кошиця, визначенню місця його творів у хоровій культурі України.

6. Виконавський аспект Літургій О. Кошиця досі не досліджено. Ґрунтовний виконавський аналіз сприятиме коректній інтерпретації духовних творів композитора. Мета дослідження — проаналізувати усі п’ять літургій О. Кошиця як важливий етап розвитку традицій української церковної та народної музики і простежити виконавську долю. Об’єкт дослідження — п’ять літургій О. Кошиця. Предмет дослідження — жанрово-стильові параметри та виконавські інтерпретації літургій О. Кошиця. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше: — систематизовано музикознавчі праці з питань життєтворчості О. Кошиця; — започатковано дослідження всіх жанрів духовної творчості композитора. — літургії О. Кошиця висвітлено в аспекті виконавської специфіки роботи з хоровими духовними творами; — розглянуто виконавські версії Літургій О. Кошиця та їх уривків у богослужбовій та концертній сферах; — проаналізовано всі п’ять Літургій композитора (чотири із п’яти, крім Першої, проаналізовано вперше); — виявлено характерні особливості літургій О. Кошиця, що дасть змогу окреслити й виконавські особливості, щоб у подальшому зацікавити диригентів та співаків хору. Н а б у л и п о д а л ь ш о г о р о з в и т к у теоретичні засади життєтворчості митця-музиканта, висвітлення мемуарної спадщини О. Кошиця, визначення ролі його творчого доробку в історії української музики. Дослідження Літургій О. Кошиця вкрай важливе для виявлення духовних та художньо-естетичних принципів митця, жанрово-стильових ознак його музичної мови. Це дасть змогу об’єктивно висвітлити багатогранну постать митця. Виявлення виконавських особливостей духовної музики композитора сприятиме зростанню уваги диригентів та хористів до його творів У музично-історичних працях радянського періоду про творчість О. Кошиця зазвичай навіть не згадують. Ставлення до нього змінилося в пострадянський період. Життєвий і творчий шлях митця розглянули Н. Калуцка та Л. Пархоменко, М. Головащенко, Г. Карась, М. Антонович, О. Засадна. Наукове обґрунтування містить вступ, два розділи, висновки. У першому розділі розглянуто життєтворчість О. Кошиця та її відображення в музикознавчих дослідженнях. Простежено історію розвитку «кошицезнавства», охарактеризовано основні наукові джерела, виявлено інформаційні прогалини. Для формування повної картини щодо творчої

спадщини О. Кошиця надано перелік творів, серед яких увагу приділено літургійним і паралітургійним творам. Для усвідомлення творчих інтенцій композитора автор запропонував короткий екскурс у біографію О. Кошиця, охарактеризував його педагогічну й диригентську діяльність за кордоном, розкрив тенденції розвитку українського церковного співу, висвітлив проукраїнську позицію митця. У процесі аналізу творів композитора паралітургійних жанрів виявлено музично-текстові джерела, типологізовано канти і псальми за їх ритмо- інтонаційним походженням. До жанру Літургії композитор звернувся, перебуваючи в еміграції. Достеменно невідомо, з якою метою були написані ці твори: ймовірно, композиції створені для деяких українських храмів і згодом почали використовуватись у концертній практиці. П’ять Літургій О. Кошиця були написані у найскладніший для композитора період життя. Відсутність фінансового забезпечення, проблеми зі здоров’ям О. Кошиця і капелян, труднощі у формуванні концертної програми за відсутності кваліфікованих хористів стали непростим духовно-емоційним випробуванням. Ґрунтовна робота з вербальним духовним текстом, зорієнтованість на стародавні українські дяківські співи, «Богогласник» та фольклорні зразки з унікальних збірок народних пісень дали О. Кошицю змогу поєднати традиції українського церковного співу та народнопісенні інтонації. У другому розділі розглянуто традиції української церковної та народної музики як основу творчості О. Кошиця, зокрема Літургій. Літургійна творчість композитора набуває повноти наукового осмислення за умов дослідження оригінального авторського тексту. Об’єднання деяких частин у мініцикли, градація ладогармонічної мови від модальної організації до хроматизації мелодичної лінії зумовлено вербальним текстом. Задля збереження смислових акцентів композитор вдається до зіставлення паралельних та однойменних ладів, альтерації акордів субдомінантової і домінантової груп тощо. У третьому підрозділі простежено виконавської долі Літургій О. Кошиця. Розглянуто Першу літургію та уривки з інших літургій у виконанні провідних українських хорових колективів ХХ–ХХІ ст. В процесі аналізу зроблено висновки, що духовні твори О. Кошиця відображають не тільки високу професійну майстерність митця, а й тверду й виважену проукраїнську позицію у творчому процесі, навіть у складні для української церкви 10–20-ті роки ХХ ст. Літургії та жанри паралітургійної музики становлять майже половину творчого доробку композитора і визначають його духовно-естетичні засади. Йдучи за словесним текстом, О. Кошиць музичними засобами відтворює картини величання Бога, розкриває і Його страждання за гріхи людства тощо. У спогадах композитор нерідко описує «вовчу яму», у якій перебував під час написання духовних творів. Проте саме в цих творах виявляється особистість композитора, який зберіг і розвинув традиції

церковного українського співу сформував творчі засади для українських композиторів — своїх наступників. Практичне значення роботи. Матеріали наукового обґрунтування можуть бути використані у навчальних курсах з історії української музики, хорової літератури, аналізу музичних творів, у подальших дослідженнях із тематики роботи, а також у практичній роботі музикантів-виконавців — інтерпретаторів творів Олександра Кошиця.