Хорова творчість Арво Пярта: виконавський аспект

Abstract

Творчість видатного естонського композитора Арво Пярта посідає чільне місце серед репертуарних вподобань музикантів різних країн світу. Стиль Арво Пярта є одним з найбільш системних і логічних явищ сучасної музики. Слово і число – засадничі компоненти його стилю, які організують всі елементи музичної тканини. Нерідко твори А. Пярта (незалежно від їх жанру та виконавського складу) є строгими алгоритмічними композиціями, кожен елемент тексту яких обґрунтований раціональними засадами. При цьому музична мова композитора не виглядає штучною, їй властива органічна пластика мелодичних ліній, опора на традиційні звукові моделі, впізнавані слухом. Еволюція індивідуального композиторського стилю, який зародився в середині 70-х років попереднього століття і продовжує, попри зміни, залишатися актуальним для творчості А. Пярта, не досліджувалася в українському музикознавстві як спеціальна проблема. Крім того, бракує дослідження, в якому б фокус наукової уваги був сконцентрований на хоровій творчості Арво Пярта, специфіці роботи композитора зі словом. Це зумовлює актуальність та новизну дослідження. Виконавські проєкції зазначеної наукової проблематики є узагальненням власного досвіду виконання творів Арво Пярта, систематизацією вимог, які, попри удавану простоту, висуває музика естонського композитора до виконавців. Мета дослідження має теоретичну і практичну складові: в теоретичному плані метою дослідження є систематизація відомостей про стабільні та мобільні елементи техніки композиції tintinnabuli, а також специфіку її використання у вокально-хорових творах; в практичному плані мета дослідження полягає в обгрунтуванні інтерпретаційних версій

вокально-хорових творів А. Пярта та узагальненні інтерпретаційної стратегії диригента щодо виконання сучасних композицій. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в українському музикознавстві узагальнено особливості композиційної техніки tintinnabuli в умовах вокально-хорових творів, описано алгоритм виконавський дій диригента-хормейстера щодо творів Арво Пярта, в науковий обіг введено ряд творів композитора, які аналізуються з музикознавчих і виконавських позицій. Встановлено, що в основі свідомого виконання вокально-хорових творів Арво Пярта лежить розуміння залежності між структурно- семантичною природою словесного тексту та вибором композиторських і виконавських засобів. На основі аналізу вокально-хорових та інструментальних творів Арво Пярта 1970-х – 2000-х років простежено динаміку розвитку композиційної техніки tintinnabuli А. Пярта. Уточнено, що стабільні риси композиційної техніки в умовах взаємодії зі словесним текстом зазнають певних змін. Якщо логіка музичних подій в інструментальних творах визначається числовими рядами, створеними на основі арифметичних прогресій, то в творах з текстом вона регулюється структурою слова, кількістю складів в ньому, місцем наголосу. На основі аналізу диригентського досвіду Пола Хільєра та кореляції його з власним досвідом виконання творів Арво Пярта описано інтерпретаційну стратегію диригента щодо сучасних музичних творів. Кроками інтерпретаційної стратегії вважаються: 1) творча інтенція – образ, який є ідеальним уявленням про те, як повинен звучати той чи інший твір; 2) віднайдення «корисного бекграунду» – опор і орієнтирів у музичному досвіді, які були б співзвучними звуковому образу твору; 3) конкретизація слухових уявлень у виконавських засобах та узгодження їх з наявними ресурсами. Обгрунтовано інтерпретаційні версії трьох творів Арво Пярта – «Missa syllabica», «Sieben Magnificat-Antiphonen» та «O Holy Father Nicholas». Зазначені твори, що виконувалися в рамах творчого проєкту, дозволили переконатися у вірності тези про нерозривність теоретичного і практичного підходу у виконанні творів нової музики. Робота складається зі вступу, двох розділів основної частини дослідження, висновків, додатків та переліку літератури (75 позиція, з яких 24 – джерела англійською, польською та німецькою мовами).