Жанр подвійного концерту в еволюції віолончельного виконавства

Abstract

Мета наукового обґрунтування творчого мистецького проєкту – вперше на науковому рівні дослідити жанр подвійного концерту в еволюції віолончельного виконавства, який охоплює період XVII – першої чверті XXI століть. Проаналізувати показові зразки жанру та виявити жанрово-стильові особливості подвійних концертів для скрипки і віолончелі та двох віолончелей з оркестром, розкрити характерні стилістичні риси виконавської техніки. Провести реставраційну роботу з відновлення рукопису нотного тексту та редагування сольних партій подвійного Концерту для скрипки і віолончелі з оркестром сучасного українського композитора В. Кирейка. Систематизувати подвійні та потрійні концерти зазначеного періоду за участю віолончелі. У першому розділі, який має три підрозділи, досліджено інструментальний концерт доби Бароко в площині жанрово-стильової еволюції та віолончельного виконавства. Надано підходи до визначення поняття «подвійний концерт», зазначено провідні принципи класифікації жанру. Визначено принцип концертування та модель барокового подвійного концерту за участю віолончелі. На науковому рівні проаналізовано подвійні концерти А. Вівальді для двох віолончелей, струнних та чембало (соль мінор, RV 531) та для скрипки, віолончелі, струнних та чембало (фа мажор, RV 544); описано характерні стильові особливості виконання та засоби виконавської виразності, що притаманні бароковій музиці. Другий розділ присвячено дослідженню жанрово-стильової еволюції подвійного концерту періоду другої половини XVIII – XX століть. В його трьох підрозділах розкрито ключові засади, які сприяли розвитку жанру подвійного концерту, що були властиві різним історичним періодам (класичний, романтичний, XX ст.). Проаналізовано Sinfonia Concertante для скрипки та альта з оркестром (мі-бемоль мажор, K 364) В. А. Моцарта як найяскравіший зразок жанру класичної доби. На науковому рівні проаналізовано та обґрунтовано романтичну концепцію подвійних концертів для скрипки і віолончелі з оркестром Й. Брамса та В. Кирейка. Наголошено на синтетичності жанру у новій транскрипції подвійних концертів в творах композиторів другої половини XX ст. Досліджено твір сучасного італійського віолончеліста-композитора Джованні Солліми «Violoncelles, vibrez!» з метою віднайти жанрово-стильові риси подвійного концерту. В результаті аналізу виявлено ознаки взаємопроникнення та поєднання стилістичних рис різних епох, що підкреслює ідею синтетичності жанру в сучасній музиці. Наукова новизна дослідження полягає в наступному: Вперше у сучасному вітчизняному музикознавстві розглянуто подвійні концерти періоду XVII – першої чверті XXI ст. для скрипки і віолончелі та двох віолончелей з оркестром в контексті становлення стильової еволюції жанру. Особливе місце в праці посідає наукове обґрунтування практичних результатів отриманих шляхом реставраційної роботи (аналітичної та виконавської) з відновлення рукопису нотного тексту Концерту для скрипки та віолончелі з оркестром (ля мінор ор. 65) видатного українського композитора В. Кирейка. У виконавсько-практичному аспекті визначено ключові засоби художнього втілення та можливості інтерпретації подвійних концертів різних епох в умовах сучасного виконавства.