Abstract:
Дана робота є спробою комплексного культурологічного осмислення виконавського феномену Володимира Горовиця крізь призму еволюції його інтерпретацій у контексті соціокультурних трансформацій ХХ століття. В центрі уваги – процес поступового становлення й змін музичного стилю піаніста, зумовлених впливом культурного середовища, історичних обставин та естетичних тенденцій його часу.
У дослідженні застосовано культурологічний підхід до аналізу виконавської манери Горовиця як феномену, що відображає культурні зсуви епохи. Особлива увага приділена порівнянню ранніх і пізніх інтерпретацій творів Шопена, Ліста, Бетховена та Рахманінова що дозволило простежити динаміку змін у художньому мисленні митця. Аналіз показує, що музика у виконанні Горовиця не є лише мистецтвом техніки, а постає як форма культурної комунікації та глибокого духовного переживання.
Інтерпретації Горовиця розглядаються як культурні маркери, що виявляють діалог між традицією й інновацією, між академічністю й індивідуальністю. У цьому сенсі творчість піаніста осмислюється як форма культуротворення, де музика стає інструментом рефлексії над сучасністю.
Таким чином, бакалаврська робота є не лише спробою музикознавчого аналізу, а й культурологічним дослідженням музичного виконавства як живої практики, що вбирає в себе естетичні, ціннісні та світоглядні орієнтири доби.
