Композиторський відеоряд до власного твору: часові паралелі, пунктири, перпендикуляри

Abstract

Розглянуто основні часові співвідношення між аудіо- та відеоскладовими у презентаціях власних творів українських композиторів (на прикладі музики Ю. Іщенка та С. Луньова). Використано методи порівняльного аналізу, аналогії. Проаналізовано візуальні втілення на YouTube «Акварелей», «Маленької партити» для скрипки та арфи, Третьої сонати для скрипки та фортепіано Ю. Іщенка; творів POST та «Panta Rhei» С. Луньова. Вказано основні можливості у підборі відеоряду: однобарвний фон, стале зображення, серія зображень; реколоризація сталого зображення; динамічне зображення (анімація або відеозйомка, монтаж); нотна графіка, включно із художньо стилізованою; наявність замкнених візуальних циклів. Визначено, що для Ю. Іщенка властивий рішучій пріоритет музичної складової; візуальний компонент підкріплює сталість загального образу твору або його великої частини. Щодо автоілюстрацій С. Луньова на YouTube більш показовою вбачається ситуація співіснування та взаємодії звукових та візуальних процесів неоднакової інтенсивності. У його «Panta Rhei» виявлено присутність й тривале накладання різних візуальних шарів, на кшталт поліфонії. Окреслено такі основні співвідношення, як часовий перпендикуляр, часовий пунктир, часова паралель. Їм відповідають: одне стале зображення, два та більше сталих зображень, згідно до структури твору, одночасна лінія/лінії візуального розвитку. Використано поняття медіаполіфонії як контрапункту слухових та візуальних складових. Виявлені аналогії між прийомами музичного мислення та засобами самоїлюстрації. Попри різницю способів самоілюстрації, зазначено переважання суто музичної, власне композиторської логіки поєднання складових для зору та для слуху