Сучасні форми втілення художніх намірів в концертно-виконавській практиці вокаліста

Abstract

Митці намагаються шукати свіжі творчі підходи та напрямки у виконавському мистецтві з метою поєднання в одному художньому проекті, здавалося б, несумісних засобів та прийомів, що дозволяє по-новому розкрити зміст, задум, ідею музичного твору. До таких засобів належить весь комплекс кінетичних і фонічних явищ та ряд семантичних маркерів, які супроводжують музичне мовлення, доповнюючи й уточнюючи його. Однак, слід розчленовувати взаємодію мовленнєвих і немовленнєвих сигналів, які безпосередньо включені у структури музичної мови й мовлення, і які до них не включені, а входять у сфери позамовної поведінки у галузі музики. Ці останні, як правило, щільно пов’язані з широкою сферою суспільно-культурної поведінки людини і є безпосереднім об’єктом мистецтвознавчих досліджень. Їх аналіз засвідчує, що проблема театралізації виконавського процесу є актуальною й такою, що потребує ґрунтовного наукового аналізу й дослідження. Таке твердження обумовлене в першу чергу тим, що це питання не достатньо вивчене як на теоретичному рівні – не створено понятійну базу, не в достатній мірі проаналізовано вплив сценічної поведінки виконавця на сприйняття його виступу слухачами в залі, так і на рівні практичного втілення – не завжди в педагогічній та концертно-виконавській практиці зовнішнім проявам емоцій приділяється достатня увага.