Abstract:
Розглянуто історичну функцію та динаміку змін у китайській традиційній опері. У
цьому ракурсі підкреслено вагому роль взаємообміну між китайською та сучасною європейською художніми культурами. Досліджено параметри аранжування композитором Го Веньцзіном сичуаньської традиційної опери «Жага буденного життя». Простежено культурноісторичні витоки цієї опери та історію її подальшого становлення. Композиторське аранжування опери розглянуто у співставленні з її традиційним виконанням. Наголошено, що творчий задум композитора полягав в оновленні звучання китайської традиційної опери для
сприйняття сучасним китайським слухачем, а також у збагаченні тезаурусу західного слухача інтонаціями китайської традиційної музичної культури. Підкреслено, що у композиторській версії опери максимально збережено властиве першоджерелу природне звучання наспіву
гаоцян. У той же час висвітлено особливості створеного в аранжуванні тембрового ансамблю
між традиційними і додатково введеними європейськими інструментами. Помічено, що композитор у своєму творчому пошуку намагається не порушувати стилістику тембрового еталону традиційної китайської музики. Зазначено складність і специфіку побудови виконавського ансамблю між митцями традиційної опери та академічними музикантами. Підкреслено
провідну роль у системі інтонаційних комунікацій солістки сичуаньської традиційної опери.
Зроблено висновок щодо інформативної ролі створеної композитором партитури опери.
Проведений аналіз доводить, що аранжування опери «Жага буденного життя» Го Веньцзіном
сприяє продовженню сценічного життя цієї опери і відкриває нові можливості у збереженні
та подальшому розвитку національно визначеної китайської музичної інтонації
