Розглянуто проблему співучасті слухача у процесі сприйняття музики. Досліджено
питання активності слухача у співвідношенні між потенційним, найімовірнішим
розгортанням думки композитора (з одного боку) і реальним звучанням музичної композиції
(з іншого боку). Феномен музики розглядається як взаємодія між композицією та свідомістю
слухача, попри традиційний погляд на музику лише як на монолог композитора. Одним із
найважливіших засобів у цій сфері мислення є недомовленість. У контексті презентованої
роботи це поняття трактується як відсутність найбільш очікуваного музичного матеріалу, як
специфічний засіб, що викликає більш загострене й інтенсивне сприйняття потоку звуків.
Методами дослідження є: умовно-порівняльний аналіз обраних музичних композицій;
моделювання очікувань слухача щодо музики; реконструкція задуму композиторів. Навіть в
академічних стилях яскравий зв'язок між музичним твором і публікою містить приховану
інтерактивність слухача. Справжньої інтерактивності в академічних жанрах немає через
неможливість слухача втрутитися в реальні звукові структури. Але в контексті певного
стилю обізнаний слухач має можливість відчути різницю між найімовірнішим і реальним
композиторськими варіантами продовження. Слухач представлений як реконструктор ідей
композитора, звісно, через знання певного стилю. Існують такі види музичної
недомовленості, як: 1) вертикальна (відсутність очікуваної фактурної складової); 2)
горизонтальна (відсутність очікуваного продовження); 3) активна (зривом очікуваного
продовження); 4) пасивна (відсутність без зривів); 5) провокуюча (незавершеність як привід
розгорнути більш повний варіант поточної теми). Реальність відповідного фрагмента не
абсолютна, а є втіленням однієї з безлічі можливостей. Діалог між «Варіантом слухача» та
«Варіантом композитора» — це реалізація потенціалу онтологічного часу, який містить різні
варіанти майбутнього.
Relevance of the study. A problem, discussed in the article is listener's co-activity in the process of perception music. Communicative aspects of art were deeply and variously studied in many musicologists' works. But item of listener's co-participation in phenomena of tension between potential, most probable way of composer's thought (from one side) and the real sounding of musical composition (from another side) is not completely explored. Phenomena of music is considered as a dialogue among composition and listener's consciousness, in spite of traditional view to music as a composer's monologue only. Main objective is to reveal the communicative and aesthetic potential of innuendo in music. One of the most significant expedients in this sphere of thinking is innuendo. In the context of recent paper this notion is treated as absence of the most waited music material as a specific mean, which causes more sharp and strong perception of tide of sounds. Methodology. Methods of this study are: conditional comparative analysis of a music compositions' set; modeling of listener's expectations from music; reconstruction of composers' design, using the author’s experience of composing. These methods were explored in the modeling of listener’s perception of the several music compositions of different styles. The results and conclusions. Contemporary academic concert music, as a rule, means a division to active music makers (e.g. composer, improviser, performer) and passive listener. However, even in art styles the vivid link between piece of music and public contains hidden interactivity of listener. It may be a relict of co-participation in music performance in the folk and church traditions. There is no real interactivity in art genres because of listener's impossibility to intervene into real sounding structures. But in the context of certain style advanced listener has an opportunity to feel the difference between most probable and real composer's variants of Theoretical musicology: problem areas and new proposals continuation. Listener is presented as a reconstructor of composer's ideas, of course, in cause of his knowledge of present style. Such expectations of listener belong to functionality in music. Innuendo is effect of pseudodeconstruction, based on the functional expectations system. There are such types of music innuendo as: 1) vertical (absence of expected texture component); 2) horizontal (absence of expected continuation); 3) active (by disruption of expected continuation); 4) passive (absence without disruption); 5) provocative (incompleteness as an occasion to maintain more complete version of present theme). Absence as a kind of Presence (Heidegger) is an ontological basis of innuendo effect, because it is replaced full Presence as real in the place of expected. Thereby reality of this fragment isn't absolute but one from set of possibilities. Dialogue between "Listener's Variant" and "Composers variant" is a realization of ontological time's potential, which contains more than one option in future.
