Мета статті полягає у розкритті теоретико-практичного бачення інтерпретаційних пошуків з точки зору їх психофізіологічного походження як технологічного комплексу інтерпретаторського інтонування виразного музичного змісту в різноманітній фактурі. Методологічною основою дослідження є діалектична логіка, що зумовлює та об’єднує такі напрямки наукового розуміння мистецьких питань, що мають історичні корені практично-теоретичних надбань й безпосередньо здійснюють вплив на вирішення проблем у музично-виконавському мистецтві. Наукова новизна пропонованої дослідницької статті концентрується на розгляді термінологічної змістовності поняття «стильність гри», що фактично являється критерієм професійної виконавської майстерності. Висновки. «Стильність гри» у контексті мислення музиканта-виконавця базується в основному на стильових закономірностях композиторського мовлення та психофізіологічних особливостях конкретного музиканта-виконавця, як індивідуальне самовираження. Застосування конкретних прийомів «стильної гри» втілюється у ритмодинаміці цілісного виконавського інтонування. Поняття «ритмодинаміка» можна тлумачити у варіантній множинності. У презентованій науковій статті воно розглядається з точки зору виконавського інтонаційного мовлення, як узагальному, так і в конкретному розумінні, адже, саме в ритмодинаміці співнапруги артикуляційно-штрихових засобів реалізуються смислова сутність, характер і художня значущість усіх компонентів фактури музичного твору. Динамічна співнапруженість має багатоспектральне застосування у виражальній фаховій технології музиканта-виконавця – динамічно-силовому, ладо-тональному, фактурному, темброво-інтонаційному, часово-просторовому та інших аспектах, що саме й утворює «стильність гри» музиканта як показник високої якості його професійної виконавської майстерності.
The purpose of this work is to reveal the theoretical and practical vision of interpretive research in terms of their psychophysiological origin as a technological complex of interpretive intonation of expressive musical content in a variety of textures. The methodological basis of the study is dialectical logic, which determines, reflects, directs and combines such areas of scientific understanding of artistic issues that have historical roots of practical and theoretical heritage and directly influence the solution of problems in music and performing arts. Scientific novelty focuses on the terminological content of the concept of „style of play”, which is actually a criterion for performing skills. Conclusions. The style of the game in the context of the thinking of the musician-performer is based mainly on the style patterns of the composer's speech and the psycho-physiological characteristics of a particular musician-performer as an individual self-expression in the implementation of the former. The use of specific techniques of stylish playing is embodied in the rhythmodynamics of a holistic performance intonation. The concept of „rhythmodynamics” can be interpreted in variant plurality. We consider it from the point of view of performing intonational speech, both in general and in a specific sense, because it is in the rhythmodynamics of conjugation of articulatory-stroke means that the semantic essence, character and artistic significance of all components of the texture of a musical work are realized. Dynamic conjugation has a multispectral application in the expressive professional technology of a musician-performer –dynamic-power, tonal, texture, timbre-intonation, temporal-spatial and other aspects, which forms the style of the musician's playing as an indicator of the high quality of his performing skills.
