Abstract:
У монографії досліджено взаємозв’язок між академічним музичним мистецтвом і природознавством на рівні умонастрою епохи. На підставі аналізу широкого кола матеріалів, залучення досліджень з історії та теорії музики, мистецтвознавства, історії та філософії науки вибудовано систему аналогій між цими сферами духовно-інтелектуальної діяльності людини. Окрему увагу приділено питанням музичної мови і особливостям її розвитку від початку ХХ століття до сьогодення. Презентовано розуміння способів взаємодії різних типів пізнання світу (наукового та художнього); усвідомлення процесів розвитку музичної мови на сучасному етапі; підходи до періодизації розвитку музичного мистецтва ХХ – початку ХХІ століття. Як методологічне підґрунтя використано концепцію «умонастрою епохи» Е. Панофські та ідею полішарової будови музичної мови (базис, норма, узус) С. Шипа.
Найважливішими результатами дослідження є: доведення наявності умонастрою певної епохи, що корелює інтелектуально-духовне осягнення та відображення світу людиною; презентація методології аналізу умонастрою епохи, яка в запропонованому контексті розглядається на рівні музики та природознавства, але може бути застосованою й для дослідження взаємодії інших галузей людської діяльності; кореляція системи елементів мовного базису з новаціями авангардоспрямованої композиторської практики; демонстрація єдності періоду від початку ХХ століття до нашого часу в розвитку музичної мови; визначення принципів умонастрою епохи, що характеризують класичний та некласичний етапи; виокремлення певних типових ознак, що є показовими для академічної музичної творчості ХХІ століття.
