Розглянуто одну зі змістовних складових «Гуцульського триптиха» Миросла-
ва Скорика — символічний потенціал остинатності. Висвітлено дві основні мотивації звер-
нення композиторів (ширше — митців) до фольклору: формальну — звертання до скарбниці
форм, та змістовну — апелювання до підоснови національної культури, до «часу закладання
основ» певного національного світогляду. Проведено паралелі між орнаментами у візуальних
мистецтвах та ostinati в обраному для дослідження творі. Відзначено особливу роль орнаме-
нтів у стародавніх культурах, поєднання в орнаменті ідеї єдності одиничного та множинного,
впорядкування та симетрії як надбудови над більш простими елементами — патернами,
принципу потенційної нескінченості повтору обмеженого у часопросторі елементу, як сим-
волічного шляху кінцевого у безмежне. Виявлено аналогію між символічною значущістю
орнаментів, а саме: орнаменти символізують періодичність та потенційну нескінченість про-
цесів Життя, оскільки вони засновані на множинному відтворенні певного патерну, особливо
в архаїчних культурах, та використанням так званої орнаментальної остинатності у «Трип-
тиху». Визначено різні формальні функції ostinato у трьох частинах партитури М. Скорика.
У першій частині переважає мелодична остинатність в основній темі. У другій частині ости-
натність, здебільшого, присутня у фоні-супроводі, який отримує значне змістовне наванта-
ження: втілення наповненості життям, злиттям з множинними ритмами природи. У третій
частині остинатність відсунуто на маргінеси; проте відбувається спроба її повернути, що
призводить до катастрофічної кульмінації. Отже, цілеспрямоване зменшення питомої ваги
орнаментальної остинатності є індикатором драматургії твору, символізує різні стадії людсь-
кого життя та його приреченість на смерть як розрив життєвих циклів. У висновках проведе-
но паралелі між множинним відтворенням мотиву в орнаменті та повторами мотиву в
ostinato, а також із потенційним та неодноразовим виконанням художнього твору, з самовід-
творенням генетичних реплікаторів як алгоритму Життя.
Relevance of the study is related to the problem of the ornaments’ symbolic significance and, especially, their equivalent in music. This problem was repeatedly studied in art sciences. However, it was researched in the context of the modern Ukrainian music not enough. The main objective of the study is revealing a significance of ostinati in “Hutsul triptych” by outstanding Ukrainian composer Myroslav Skoryk. The methodology is based on methods of textual analysis in music and, especially, analogy method. How the study was done: was asserted significant parallel among visual ornaments in many cultural traditions and ostinati in music as their equivalent; both demonstrate potential endless of Life and its processes. Such symbolic is common to different cultures, even geographically distanced, as Ukrainian and Australian aboriginal one. The score of “Hutsul triptych” by M. Skoryk was analyzed mainly in aspect of formal and semantic significance of its ostinati: melodic ostinato in the first part, “Childhood”, prevalently texture ostinati in the second part, “Ivan and Marichka” and only dramatic attempt to return to ostinati in the third part, “The Death of Ivan”. Findings and conclusions. “Hutsul triptych” is an evidence of powerful possibilities of ornament- like ostinati in music, including Ukrainian. This score includes not only main biographical moment of Ivan’s life, but also concerning permanent algorithms of national and, larger, all-human existence accordingly to certain folk tradition. In the first part of the "Hutsul Triptych", the melodic and thematic ostinati denotes the persistence of the child's involvement in Life, his assimilation of basic habits, observations of the surrounding world. In the second part, the multifaceted multifacetedness of ostinati embodies the very idea of Love as a harmonious combination, the interpenetration of multiple components of Life. The removal of the ornamental ostinato in the third part of the "Triptych" works as a "minus technique". The destruction of the pulsation of life processes becomes a symbol of death. Of course, figurations and ostinati are ancient and extremely common means of music. However, in the "Hutsul Triptych" they outgrow their formal and constructive meaning. So, significance of the study consists of revealing some important links between archaic and modern forms of culture (b) in discovering of principally original dramatic concept in music; step-by-step declining of Life’s patterns through the Death; (c) in idea of inclusion measured individual life in the potentially unmeasured and multiply returning in the space of art thinking. Among the Perspectives of this research is involvement an idea of replicators from Richard Dawkins’ “The Extended Phenotype” to the musical context.
