Стаття присвячена проблематиці оволодіння музикантом-інструменталістом технічною
виконавською майстерністю. Досвід та дослідження показують, що основою оволодіння технічною
майстерністю є формування музичних рухових навичок.
Аналіз значення навички автор статті розпочинає з визначення поняття «навичка», адже в науковій
літературі воно є неоднозначним. Розглянуто процес формування рухової навички, що ділиться на
етапи (ознайомчий, аналітичний, синтетичний (стандартизуючий), ситуаційний), докладно
характеризується кожен з них та аналізується їх значення.
В процесі оволодіння музично-виконавською майстерністю слід пам’ятати та враховувати
властивості навичок: взаємодія або інтерференція навичок, деавтоматизація навичок. Однак, якщо
про деавтоматизацію навичок знають практично всі музиканти-виконавці, то взаємодія навичок
залишається по за їхньою увагою.
Музично-виконавська майстерність інструменталіста також залежать і від його потенціальних
можливостей – здібності (здатності) до праці (переважно розумової). На жаль, наукових праць,
присвячених проблемі розумової працездатності музикантів практично немає. Автор у статті
наводить визначення поняття розумової працездатності та розкриває її структуру. (1. Аттенційний
компонент, який характеризує стан довільної уваги. 2. Розумовий компонент, що характеризує стан
мислення. 3. Мнемічний компонент, який характеризує стан довільної пам’яті. 4. Сенсорний
компонент, який характеризує стан перцепційних процесів. 5. Імажинитивний компонент, який
визначає стан уяви. 6. Мотиваційний компонент, що впливає на активність розумової діяльності) та
описує динаміку працездатності (1. Період завчасного підвищення працездатності. 2. Установчий
період. 3. Період впрацьовування. 4. Період максимальної працездатності. 5. Період зниження
працездатності. 6. Період "кінцевого пориву". 7. Період прогресивного зниження працездатності).
Цю динаміку необхідно враховувати як в процесі оволодіння майстерністю, так і у виконавській
діяльності музиканта.
У висновках запропоновано конкретні практичні рекомендації щодо ефективності оволодіння
виконавською майстерністю.
The article is devoted to the problem of mastering technical performance skills by a musician instrumentalist. Traditionally, the process of mastering the art of playing an instrument, mostly occurs
without the supervision of a teacher and often by such methods as it was even 100 years ago.
Experience and research show that the basis for mastering technical skills is the formation of musical motor
skills.
The analysis of the meaning of skill, the author of the article begins with the definition of "skill" as in the
scientific literature it is ambiguous. The process of formation of motor skills is divided into stages
(introductory, analytical, synthetic (standardizing), situational), each of them is characterized in detail and
their meaning is shown.
In the process of mastering musical skills and in performing activities, it is necessary to remember and take
into account the properties of skills: 1. Interaction or interference of skills. 2. Deautomatization of skills. If
almost all musicians know about the de-automation of skills, then the interaction of skills remains in their
attention.
The instrumentalist's musical skill and performance also depend on his potential - ability (ability) to work
(mostly mental). Unfortunately, there are almost no scientific papers on the problem of mental capacity of
musicians. The author defines the concept of mental capacity and reveals its structure (1. Attentional component that characterizes the state of voluntary attention. 4. Sensory component, which characterizes
the state of perceptual processes 5. Imaginative component, which determines the state of imagination 6.
Motivational component that affects the activity of mental activity) and describes the dynamics of
efficiency (1. Period of premature increase in efficiency. 3. Period of employment 4. Period of maximum
working capacity 5. Period of decrease in working capacity 6. Period of "final rush" 7. Period of progressive
decrease in working capacity). This dynamic must be taken into account both in the process of mastering
the skill and in the performance of the musician.
The conclusions offer specific practical recommendations for the effectiveness of mastering performing
skills.
