Клавірна музика бароко в редакціях другої половини ХІХ ст.:становлення історично інформованого виконавства

Сікорська, Наталія Валеріївна

Клавірна музика бароко в редакціях другої половини ХІХ ст.:становлення історично інформованого виконавства

Сікорська, Наталія Валеріївна

URI: http://e-archive.knmau.com.ua/handle/123456789/598

Дата: 2016

Короткий опис(реферат):

Почесне місце в світовій музичній культурі сучасності посіли шедеври доби Бароко, які мають неперехідну художню цінність. Останнім часом в Україні, як і в усьому світі, твори XVII — першої половини XVIII ст. все частіше вивчають і виконують за умов всебічного занурення в історичний контекст тієї епохи. Науковий інтерес до барокової спадщини поєднується з уважним вивченням тогочасних виконавських традицій, що є характерною ознакою всесвітньо поширеного напряму історично інформованого виконавства ( ІІВ, historical informed performance)1, у річищі якого здійснюють стилістично коректні реконструкції творів2. Вже не менше ста років розгортається рух «аутентичного» виконавства, який впродовж XX сторіччя охопив не тільки Західну Європу і Америку, а й більшість країн світу, культури яких духовно пов’язані з європейською. Світове, у тому числі європейське музикознавство поступово поповнюється дослідженнями принципів стилістично адекватної інтерпретації творів доби Бароко, заснованої на розумінні її музичного лексикону [9; 20; 37; 77; 186; 226; 279; 288; 293; 306; 316; 333]. Нині традиції ІІВ активно розвиваються й у нашій країні, зокрема в Національній музичній академії імені П. І. Чайковського. Велика кількість барокових творів доступна для сучасних музикантів у редакціях різного часу. Свідомий вибір тієї чи іншої версії тексту часто є складним для музиканта, оскільки обумовлений як різноманітністю нотного матеріалу, так і неусвідомленістю чітких критеріїв його оцінки. Сучасні публікації презентують факсимільні видання поряд з редакціями (edition (англ.), rédaction (фр.), Fassung (нім.)), узасадненими на різних підходах.

Суть розробки, основні результати:

На часі барокова музика є сферою творчих зацікавлень не лише ІІВ, а й інших виконавських напрямів. Плюралізм виконавських напрямів в академічному мистецтві сьогодення розширює платформу професійної діяльності, вимагаючи від музикантів чіткого розрізнення нотних текстів відповідно до певного художнього завдання — аутентичного виконання музики Бароко чи відтворення її романтизованої інтерпретації. У багатьох редакціях XIX ст. барокові оригінали зазнали трансформації і, врешті, були відображені неадекватно. Існує низка різних видань, яка демонструє відмінності підходів до розуміння музики Бароко в XIX ст., завдяки чому редакції або зберігають дух першоджерела тою чи іншою мірою, або взагалі втрачають з ним зв’язок. В багатьох випадках переробки авторських версій сягають такої міри, що, по суті, перед нами постають твори іншої епохи. У зв’язку з цим актуальність теми зумовлено відчутною потребою сучасного музичного середовища у всебічній характеристиці редакцій музики Бароко, створених за доби Романтизму,зважаючи на те, що останні незмінно входять до джерельної основи опанування цього репертуару (на всіх рівнях музичної освіти), але досі не ставали об’єктом наукового дослідження. Появу даної дисертації обумовила також складна ситуація, яка склалася в царині вітчизняного нотного друку, адже існує дефіцит видань високого професійного рівня, споряджених авторитетними редакторськими коментарями й роз’ясненнями текстологічних і виконавських засад. Бракує нам також факсиміле манускриптів і сучасних репринтів старовинних видань. Утім саме такими типами публікацій займаються провідні західні нотні видавництва Fuzeau, Bärenreiter, G. Henle Verlag та ін. Унаслідок того, що їх продукція надходить до України в одиничних екземплярах, вітчизняні музиканти нерідко змушені користуватися іншими, стилістично розмаїтими публікаціями минулих часів різних видавництв. Поширення (у тому числі у вільному електронному доступі) нотних видань різного ґатунку загострює необхідність отримання поглиблених знань, необхідних для визначення ступеня стильової відповідності редакцій оригіналам. Відтак необхідно дослідити типи редакцій ХІХ ст. з погляду відображення в них виконавських стилів. Робота на основі поєднання практичного досвіду й теоретичної думки, критерієм якої слугують принципи ІІВ, у результаті може стати надійною базою орієнтації сучасного виконавця в оцінці якості текстів опублікованих барокових творів. Із численних нотних видань XIX — поч. XX ст. далеко не всі рівноцінні й однаково відомі. Вагоме значення в концертній і педагогічній практиці досі зберігають редакції 1-ї половини XX ст. (Ф. Бузоні, Б. Муджелліні, Е. Петрі), які називають «романтичними», виходячи з їх генетичного зв’язку з естетикою мистецтва Романтизму. Натомість більшість едицій ХІХ ст. практично не відома широким колам музикантів4. Цим обумовлений вибір матеріалу дослідження.

Показати повний опис матеріалу