Abstract:
Досліджено драматургічні особливості духовного концерту «Ко Господу, внегда скорбіти мі, воззвах» Артемія Веделя. Цьому творові належить особливе місце у спадщині композитора як останньому з відомих нам опусів, який було створеного у листопаді 1798 року, незадовго до подій, що призвели до арешту та довічного ув’язнення митця. В аналізі концерту застосовано герменевтичний підхід. Розглянуто різні тлумачення псалма 119-го та виходячи з його музичної інтерпретації зроблено висновки щодо концепції циклу. Враховуючи обставини, в яких він створювався, та уявлення про особистість композитора, можна стверджувати, що згаданий твір, гостро актуалізуючи морально-етичну проблематику, має автобіографічний підтекст. Своєї черги, це поглиблює наше розуміння того, як позиціонував себе А. Ведель в реаліях його епохи, і, відповідно, наближує до розкриття таємниць його біографії.
