Abstract:
Монографія присвячена дослідженню феномена фестивації як некласичної моделі святкової культури. Враховуючи досвід концептуалізації свята, у монографічному дослідженні
апроваджено експлікацію понять «фестивація»,
«гіперфестивність», «Homo Festivus», «артистократ» як категоріальних нововведень щодо предмета дослідження у межах культуротворчої парадигми. Увага акцентується на категоризації та диференціації основних смислових елементів і дискурсів, а саме, фестивації як процесу тотального освятковування дійсності, що технологізується, прагматизується, перетворюється на гіперфестивну реальність
комунікативної поведінки, своєрідне одивнення дійсності. Звідси, виникає гіперфестивна реальність, яку підживлює надлишковість художних та технічних засобів і прийомів, технік візуалізацій, що формуються у віртуальній, гібриднопрезентаційній моделях інформації. Стратегія апропріації свята та трансформації його в бік фестивації відбувалася шляхом залучення запозичених культурних
індустрій як схвальних практик, які в глобалізаційній моделі (як домінуючій) здатні використовуватися поза межами власного культурного контексту. Адресовано фахівцям у царині теорії та історії культури, філософії культури, естетики; викладачам, науковцям, студентам, аспірантам та всім, хто цікавиться
проблемами сьогочасної культури.
