Abstract:
Розглянуто роль давньоукраїнської церковної монодії у формуванні індивідуального творчого стилю Дмитра Бортнянського. Проаналізовано жанр обробки давнього наспіву у духовній творчості митця на прикладі різдвяного кондака «Дhва днесь» болгарського наспіву. Висвітлено поширеність цього твору в монодичній версії та авторських обробках у церковно-співацькій практиці впродовж ХІХ і аж до ХХІ століть. У пошуках зразку монодичного піснеспіву, який став інваріантом для композиторської інтерпретації було проаналізовано понад 150 рукописних кодексів з архівних установ Києва і лише у двох було віднайдено цей кондак. Обидва рукописи зберігаються у фондах Інституту рукопису ЦНБ ім. В. Вернадського. Виявлено джерела, в яких зафіксовано найбільш ймовірний інваріант музичної композиції Дмитра Бортнянського. Здійснено порівняльний аналіз піснеспіву зі Синодального видання, рукописних українських Ірмолоїв середини XVIII століття та кінця XVIII – початку ХІХ століть, а також авторської обробки. Висвітлено особливості втілення монодичного зразку в композиторській творчості на вербальному рівні, а також композиційної структури, ритму та ладу. Доведено звернення Дмитра Бортнянського до монодичного піснеспіву, занотованого в українському Ірмолої Гаврила Головні, який з деякими змінами далі був покладений в основу друкованого Синодального видання 1772 року.
