Abstract:
Італійська антреприза В. Серматтеї, яка діяла в міському театрі Одеси впродовж
1857-1859 років, досліджена у взаємозв’язку оперного мистецтва та соціокультурних процесів.
Показано, що в умовах економічної кризи, викликаної наслідками Східної війни, були скасовані
міські джерела фінансування театру, що негативно позначилося на формуванні репертуару,
якості підготовки вистав.Визначено вплив специфіки діяльності антрепренера в умовах відсутності дотації та економічних преференцій для утримання міського театру, а саме — скорочення витратних статей закордонного ангажементу солістів, співаків хору, балетних танцівників та музикантів оркестру, нехтування якістю підготовки вистав, зменшення видатків на
оформлення сцени, пошиття костюмів, ремонту театральних приміщень.Виявлена залежність
оперного репертуару від якості голосів, акторського таланту, сценічного досвіду солістів
трупи, результатом чого стало зміщення акцентів від популярного вердіївського репертуару
в бік італійської романтичної опери першої половини ХІХ століття. Здійснені реконструкція
артистичного складу трупи, аналіз виступів артистів в оперному репертуарів упродовж двох
театральних років з урахуванням особливостей організаційної діяльності антрепренера, репертуарної політики та глядацьких уподобань. Описана і проілюстрована комунікаційна модель взаємодії артистів із глядачами на прикладах ушанування примадонн у театрі та за його
межами. Акцентована увага на впливі соціальних чинників у середовищі одеської публіки,
наслідком чого стали зміни в її театральних смаках та моделях поведінки. З’ясований інформаційний потенціал тогочасних музично-критичних оглядів, підтверджені висновки про зростання професіоналізму в середовищі одеських музикознавців означеного періоду
