Abstract:
Музична (оперна) режисура в Україні – відносно молода професія, яка постійно розвивається та потребує активного оновлення відповідно до динамічних змін сучасного світу.
Базуючись на досвіді драматичного та музично-драматичного театрів, вона також взяла до
арсеналу провідні надбання Миколи Садовського, Марка Кропивницького та особливо – Леся Курбаса і його методу «перетворення». Проте професія музичного режисера спирається, в
першу чергу, на музичну драматургію, на дієвий аналіз партитури і цим суттєво відрізняється від режисури драми. За словами видатного оперного режисера Бориса Покровського, музика та дія не сперечаються в опері, не ілюструють одна одну, а активно взаємодіють та є
засобом виявлення драми, її ідей та завдань1
.
Порівняно з Європейським досвідом – професія оперного режисера в Україні чи не наймолодша, а постаті українських режисерів-постановників опери мало вивчені у вітчизняній науковій літературі. Існують окремі напрацювання про творчість Ірини Молостової, Дмитра Смолича,
сучасні роботи Василя Вовкуна, але простір для вивчення та аналізу залишається відкритим.
Для сучасної України відкриття окремої спеціалізації – музична (оперна) режисура у
1993 році стало надзвичайним поштовхом у становленні та формуванні нового підходу до
виховання сучасного покоління музичних режисерів. Покладено початок розвитку спеціальних освітніх програм, тематичних та професійних заходів, умов для практичних реалізацій
студентських задумів. Відбувається пошук та залучення найкращих фахівців, професорськовикладацького складу кафедри оперної підготовки та музичної режисури, з’являється новітня
школа оперних режисерів України
