Abstract:
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 025 — «Музичне мистецтво» (02 — «Культура і мистецтво»). Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського, Міністерство культури України Міністерства Культури та інформаційної політики України, Київ, 2024. Актуальність обраної дисертаційної теми пов’язана, з необхідністю осмислення процесів відродження жанру великого поліфонічного циклу в музичному мистецтві ХХ — початку ХХІ століття, де він набуває високої концептуальної ємності. Його магістральний напрямок розвитку, при збереженні композиційного каркасу та семантичного інваріанту структури, визначається як індивідуалізація крізь новаторство, що знаходить вираження в індивідуальних авторських концепціях циклів. Дослідження спрямоване на вивчення специфіки композиційно-драматургічної цілісності великого поліфонічного циклу на матеріалі фортепіанних творів українських композиторів ХХ — початку ХХІ століття, що дозволяє максимально охопити й осягнути внутрішні процеси формування цілісності на різних рівнях. Саме тому об’єктом дослідження було обрано концепцію великого поліфонічного циклу, предметом — композиційно-драматургічну цілісність великого поліфонічного циклу у творчості українських композиторів ХХ — початку ХХІ століття. Метою дослідження є обґрунтування концепції великого поліфонічного циклу як композиційно-драматургічної цілісності в музиці ХХ — початку ХХІ століття. Для досягнення поставленої мети були сформульовані наступні 3 завдання: дослідити ступінь вивченості у наукових джерелах питань поліфонічного циклу в історичному та теоретичному аспектах; розглянути процеси формування прелюдії, фуги, малого та великого поліфонічного циклів; запропонувати дефініцію великого поліфонічного циклу та визначення понять і термінів, пов’язаних з різними аспектами його формування; визначити параметри цілісності великого поліфонічного циклу; обґрунтувати аналітичний алгоритм, що дозволяє прослідкувати внутрішні процеси формування композиційно-драматургічної цілісності; проаналізувати формування цілісності великого поліфонічного циклу на всіх структурних рівнях; провести порівняльний аналіз великих поліфонічних фортепіанних циклів українських композиторів ХХ — початку ХХІ століття з метою виявлення специфіки поліфонічного мислення та організації цілісності в реалізації авторських концепцій. У дисертації вперше в українському музикознавстві запропоновано авторську концепцію великого поліфонічного циклу як композиційно-драматургічної цілісності; сформовано алгоритм аналізу структури циклів; розкрито значення фуги як концептуального центру малого та великого циклів; виявлено композиційні та драматургічні процеси формування цілісності у великому поліфонічному циклі; з позицій композиційно-драматургічної цілісності детально проаналізовано цикли В. Задерацького, А. Караманова, В. Бібіка, І. Пясковського та Б. Стронька; результати аналізу фуг усіх циклів формалізовано у схемах. Набули подальшого розвитку теоретичні концепції поліфонічного тематизму та процесу становлення фуги; теоретична думка про те, що тема є інтонаційно-структурним initio фуги, яка була екстрапольована на матеріал творів ХХ — початку ХХІ століття; питання композиції, формотворення та драматургії в сучасній поліфонічній музиці. Уточнено визначення понять та термінів, що охоплюють процес формування великого поліфонічного циклу; питання формування жанру великого поліфонічного циклу в історичному та теоретичному аспектах. 4 Матеріалом дослідження слугують п’ять великих поліфонічних фортепіанних циклів українських композиторів періоду ХХ — початку ХХІ століття: «24 прелюдії та фуги» В. Задерацького (1937–1939), «15 концертних фуг» А. Караманова (1964), «34 прелюдії та фуги» В. Бібіка (1973–1978), «Модальні прелюдії та фуги in C» Б. Стронька (2003 – …) та «Два поліфонічних цикли» І. Пясковського (вид. 2016). У Розділі 1 розглянуто історичні передумови становлення та концептуалізації жанру великого поліфонічного циклу — від формування прелюдії, фуги, утворення малого поліфонічного циклу. Детально розглянуто питання термінології та типології великого поліфонічного циклу у сучасному музикознавстві. Запропоновано двоспрямований аналітичний алгоритм великих поліфонічних циклів як багаторівневої системи. Розділ 2 присвячено формуванню першого рівня цілісності — розгляду теми як структурно-інтонаційного initio фуги. Здійснено огляд літератури з проблематики поліфонічного тематизму та прослідковано шлях формування тези про тему як джерело подальшого розвитку. Виділені основні параметри поліфонічного тематизму та подані їх характеристики. Систематизовано поліфонічні прийоми перетворення теми та інші компоненти фуги, що розглянуті з точки зору їх композиційної та драматургічної функцій у процесі становлення фуги. Розділ 3 присвячено другому рівню формування цілісності — фузі, як концептуальному центру малого поліфонічного циклу та як складовій частині великого поліфонічного циклу. Запропоновано визначення основних понять з теорії фуги. Проаналізовано композиційні, структурні, формотворчі процеси як результат взаємодії теми з іншими елементами фуги. Охарактеризовано основні типи драматургії у фугах сучасних поліфонічних циклів. У Розділі 4 представляється великий поліфонічний цикл як цілісність в індивідуальних композиторських проєкціях: В. Задерацького, А. Караманова, В. Бібіка, І. Пясковського, Б. Стронька. 5 Робота завершується додатками: списком великих поліфонічних циклів у творчості українських композиторів ХХ — початку ХХІ століття; нотними прикладами; схемами до кожної проаналізованої фуги в рамках вказаних поліфонічних циклів; списком публікацій та відомостями про апробацію результатів дисертаційного дослідження. Практичне значення роботи полягає в тому, що її матеріали спонукають до введення проаналізованих великих поліфонічних циклів у виконавську практику, адже розуміння глибинних процесів поліфонічної музики стає запорукою успішної виконавської інтерпретації. Результати дослідження можна використовувати у науковій та педагогічній роботі. Запропонований алгоритм аналізу дає можливість глибинного дослідження внутрішніх процесів формування цілісності і складає базу для подальших розвідок у галузі поліфонічної музики, зокрема фуги та великого поліфонічного циклу. Аналітичні висновки та схеми, укладені до фуг можуть застосовуватися в якості дидактичного матеріалу в ході навчального процесу у мистецьких закладах вищої освіти.