Асиміляція європейського досвіду в китайській опері 1980-х років: між традицією та авангардом (на матеріалі опери Ши Гуаннань «Жаль за минулим»)

Abstract

Актуальність. Сучасна китайська опера сьогодні переживає стадію динамічного розвитку, яка потребує глибокого наукового осмислення. Спадкоємність національних традицій, безперервне засвоєння світового досвіду, а також послідовна підтримка держави та ентузіазм нового покоління китайських артистів – все це дозволяє сказати, що у третьому тисячолітті Китай цілеспрямовано прагне лідерства на теренах оперних новацій. Сьогодні важко уявити собі світове театральне мистецтво без мультимедійних проектів Тан Дуна ( 谭 盾 ) або камерних вистав Го Веньцзина ( 郭文景 ). Твори китайських авангардистів «Нової хвилі» визначають наразі цілий сектор у сфері композиторських експериментів початку ХХІ століття та якісно змінюють вихідну конфігурацію всередині західного оперного світу. Внаслідок таких активних культурноінтеграційних процесів поступово формується діалог якісно нового рівня. Наразі йдеться вже не про поодинокі випадки запозичень або точкових впливів у сфері мистецтва, а про широкомасштабний рух до створення єдиного культурного простору, майже до синхронізації художніх процесів. За останні півстоліття музично-сценічне мистецтво Китаю пройшло кілька хвиль у своєму розвитку, одна з яких увінчалася появою лірико-психологічної опери європейського типу. Першим зразком цього жанру стала опера Ши Гуаннаня (施光南, 1940–1990) «Жаль за минулим» (“Regret for the Past”/伤逝, 1981), написана на основі оповідання класика китайської літератури Лу Сіня (魯迅/鲁迅, 1881–1936) «Скорбота за минулим, або Записки Цзюаньшена» (Regret for the Past – Juansheng’s Notes / 伤逝—涓生 的手记 (“Shang shi”). Опера Ши Гуаннаня має безпрецедентний рівень популярності на батьківщині. Постановки спектаклю завжди стають великою культурною подією в країні. З моменту прем’єрного показу твору на сцені Пекінського народного театру (北京人民剧院/ Beijing People’s Theater) опера «Жаль за минулим» посіла міцні позиції у музично-театральному мистецтві Китаю. У виставі 1981 року брали участь найкращі виконавські сили країни – сопрано Інь Сюмей (Yin Xiumei/殷秀梅) та тенор Чен Чжи (Cheng Zhi/程志). Нове художнє осмислення лірична драма Ши Гуаннаня отримала у 2018 році (China National Opera and Dance Drama Theatre). Під керівництвом відомої та досвідченої режисерки Чень Вей (Chen Wei) виразне трактування дали своїм образам Ван Ін (王莹/Wan Gyin, Zijun) та Ван Чуаньюе (王传越/Wang Chuanyue, Juansheng). Головна частина роботи присвячена виявленню сучасних аспектів художнього задуму опери Ши Гуаннаня «Жаль за минулим» в аспекті взаємодії національних та європейських музичних традицій. У роботі послідовно вивчаються жанрово-стилістичні ознаки лірико-психологічної опери, трактованої з урахуванням західноєвропейського театрального досвіду та специфічних особливостей національного китайського менталітету. У роботі відзначається особлива історична роль, яку відіграв композитор Ши Гуаннань у формуванні сучасної палітри китайського оперного мистецтва. Важливою є теза про те, що Ши Гуаннань є представником нового покоління музикантів, які здобули освіту на батьківщині після заснування Нового Китаю. У роботі підкреслюється, що політична історія Китаю була істотним чинником, що вплинув на формування особистості та творчість Ши Гуаннаня. Композитор жив у епоху таких соціальних потрясінь, коли на карту було поставлено долю нації. У 1970-ті роки саме твори Ши Гуаннаня висловили настрої людей, їхню радість у зв'язку із настанням нового часу – «епохи відкритості та реформ» (改革开放). Подібно до більшості патріотів, композитор з великим ентузіазмом брав активну участь у розбудові нового суспільного устрою та ідеології своєї країни. Його музичні твори надихалися національним духом. Патріотичні за змістом вокальні твори Ши Гуаннаня мали величезне значення у Китаї – вони з’явилися на піку свого часу та концентровано виражали найактуальніші запити суспільства. У науковому обґрунтуванні зазначається, що Ши Гуаннань послідовно йшов до втілення свого головного мистецького задуму – опери на класичний сюжет Лу Сіня «Жаль за минулим». Опера стала органічним продовженням та результатом багаторічної практики Ши Гуаннаня у камерно-вокальній сфері. Композитор підійшов до жанру опери справжнім майстром – драматургом, за плечима якого була високопрофесійна технічна база та різноманітний творчий досвід. Його твір став стартом у засвоєнні китайськими музикантами глибинних законів західноєвропейського театру. Наголошується, що унікальність опери Ши Гуаннаня «Жаль за минулим» полягає не лише у тому, що вона органічно увібрала в себе європейську традицію, але й у тому, що вона змогла зберегти національну самобутність. До новаторських відкриттів Ши Гуаннаня уважно прислухалися не лише старші колеги, але й студентська молодь – ті, кому в недалекому майбутньому належить сформулювати естетичні положення руху «Нової хвилі». Спеціальну увагу в роботі приділено постаті видатного митця китайської літератури – Лу Сіня, його художнім здобуткам та новаціям. Ґрунтовно вивчаються основні чинники, що визначили особливості світосприйняття та естетичні погляди Лу Сіня, проаналізовані художні та публіцистичні твори письменника з погляду їхнього зв'язку з європейською літературною традицією. Важливим аспектом творчості Лу Сіня, на якому наголошується в роботі, є просвітницька та суспільно-політична діяльність письменника. Відмічається, що Лу Сінь цікавився марксизмом і був редактором кількох лівих китайських журналів. Від 1918 року Лу Сінь став одним із ініціаторів «Руху за нову культуру». Відтоді свої роботи він починає писати на байхуа – новою письмовою китайською мовою, дуже наближеною до розмовної. Крім того, Лу Сінь ввів до китайської літератури малі форми – нариси, есе, – а також інші прийоми та особливості, характерні для європейської школи. Як блискучий майстер короткого оповідання Лу Сінь майстерно висвітлював нагальні проблеми свого часу, викриваючи соціальні вади тогочасного суспільства. Сюжетна проза Лу Сіня відрізняється своєрідністю стилю та багатством душевних тональностей. Вільно володіючи багатобарвною гамою гумористичних та іронічних відтінків, Лу Сінь створив яскраві та самобутні портрети різноликих мешканців старих китайських сіл і міст. Вибір Ши Гуаннанем оповідання Лу Сіня «Скорбота за минулим, або Записи Цзюаньшена» як літературного першоджерела своєї опери був зумовлений цілою низкою факторів, важливу роль серед яких відіграла соціально-громадська ситуація, що радикально змінилася в країні. Твір Лу Сіня найвищою мірою відповідав новим соціальним запитам часу. Ши Гуаннань наче почув «звук» своєї епохи та майстерно відповів на його «вібрацію». В оповіданні Лу Сіня музикант знайшов і масштаб проблематики, і самобутність образів, і глибину конфлікту. Подібно до Лу Сіня, який творив у драматичні 1920-і роки, Ши Гуаннань – представник іншого, але вкрай близького за духом часу, зміг підняти на щит цінність людського життя. Композитору вдалося знайти ємну та виразну форму втілення найбільш болючої проблеми китайського суспільства – неминучості особистої трагедії у протистоянні із суспільною феодально-родовою мораллю. Обсяг етичних понять, закладених у сюжеті оповідання Лу Сіня, з надлишком вичерпував потреби сучасного соціуму. Опера Ши Гуаннаня та оповідання Лу Сіня, розділені часовою дистанцією у понад п’ятдесят років, опинилися на піку хвилі свого часу. У роботі наголошується, що сюжет не був задуманий авторами як романтична історія кохання. Натомість, і Лу Сінь, і Ши Гуаннань навмисно актуалізували елементи історичної достовірності під час відтворення образів та атмосфери тогочасного суспільства. Таким чином, оперний проект Ши Гуаннаня «Жаль за минулим», присвячений 100-річному ювілею Лу Сіня (1981), з одного боку, став індикатором «доби відкритості», а з іншого, – сфокусував громадську думку на вічних цінностях вітчизняної літератури ХХ століття. Взаємини двох головних героїв твору – Цзюаньшена та Цзицзюнь – є центром драматургії опери «Жаль з минулим» Ши Гуаннаня. Обидва належали до покоління, що було пробуджене хвилею нової культури. Молодість героїв збіглася з трагічними подіями «Руху 4 травня». Більш того, їхній союз був почасти породжений впливом цього руху. Історія, розказана від першої особи – Цзюаньшена, є драматичною розповіддю і каяттям головного героя. Центральна постать оповідання Лу Сіня – інтелектуал 1920-х років, його мрії про самореалізацію та бажаний спосіб життя обумовлені новими ідеями, яких прагнула молодь цього періоду. Цзицзюнь уособлює собою образ жінки, що здатна кинути виклик патріархальним засадам суспільства. Романтичні взаємини Цзицзюнь та Цзюаньшена перетворилися на історія стосунків людей, які вирішили розірвати з феодальними забобонами та створити дещо неймовірне для того часу – вільну сім’ю. Обидва прагнули до демократії та науки, бажаючи вільного та безумовного кохання. Однак жорстоке громадське засудження та соціальні перешкоди призвели до непереборних труднощів у житті закоханої пари. Зосередження на внутрішньому світі героїв зумовлює всю музичносценічну структуру опери, тому «Жаль за минулим» позбавлена звичної видовищності та яскравих зовнішніх ефектів. У роботі наголошується на пріоритетному значенні для композитора здобутків західноєвропейської лірико-психологічної опери, зокрема традицій П. Масканьї, Дж. Пуччіні та Ж. Массне. Уникаючи романтичної ідеалізації своїх персонажів, композитор максимально правдиво, на кшталт реалістичного мистецтва, вирішив передати сутність невирішених соціальних протиріч, які зламали життя його героїв. Особливістю твору Ши Гуаннаня є органічне поєднання в опері принципів ліричної та епічної драматургії. Присутність у дії другорядної пари персонажів створює виразне обрамлення головної – лірикопсихологічної – лінії розповіді. Висловлювання Співака та Співачки від початку оперного сюжету супроводжують історію взаємин героїв. У їхніх аріозо часто міститься оцінка або передбачення майбутніх подій. Підкреслюється, що найважливіша функція другорядних образів полягає у тому особливому емоційному ефекті, який виникає внаслідок сольних висловлювань персонажів-коментаторів. З’являючись регулярно, а не епізодично, Співак та Співачка стають, умовно кажучи, носіями «ознак майбутнього». Як наслідок, так звані епічні «уповільнення» сюжету мають прямо протилежну дію – стійке нагнітання трагічного фіналу. У роботі відзначається, що всі метаморфози, яких зазнають головні герої опери – Цзицзюнь та Цзюаньшен, відбуваються виключно у внутрішній площині сюжету – зовнішні зміни зведені до мінімуму. Простота та економічність художньо-декораційного оформлення суттєво знизили рівень складності постановки опери «Жаль за минулим» та сприяли її великій популярності в країні. У висновках наукового обґрунтування узагальнюються результати дослідження і робиться акцент на спадкоємності творчих пошуків Ши Гуаннаня та авангардистів «Нової хвилі». Музична драматургія опери «Жаль за минулим» стала новаторським явищем в історії китайського музичного театру останньої третини ХХ століття. У творі вперше головна лінія конфлікту набула такого концентрованого вираження. Окрім того, перспективним відкриттям композитора стало виявлення унікального виразного потенціалу феномена камерності. Означені новації музичної драматургії опери «Жаль за минулим» будуть згодом розвинені у камерних операх композиторів наступного покоління – Тан Дуна, Го Веньцзіна, Чжоу Сюеші, Вень Деціна, Цюй Сяосуна та інших.