Abstract:
Мета роботи: виявити смислові домінанти поетичного й музичного рівнів тексту поеми Михайла Вериківського. Новизну роботи визначає те, що поема М. Вериківського «Чернець» вперше стає об’єктом ретельного вивчення. Детальний аналіз співвідношення музичного та поетичного рядів в тексті твору вперше спрямований на усвідомлення унікальності трактування композитором ХХ століття багатовимірної концепції однойменної поеми Т. Шевченка. Вперше задіяно сучасні гуманітарні підходи до смислових параметрів поетичного і музичного текстів поеми «Чернець» М. Вериківського. У першому розділі охарактеризовано сучасні підходи до розуміння спадщини Тараса Шевченка. Зазначено, що розуміння сутності «коперніковського перевороту» (О. Забужко) в українській самосвідомості, який стався протягом одного покоління завдяки Слову Шевченка-пророка, визначає важливі перспективи розвитку сучасної гуманітарної науки. У другому розділі увагу зосереджено на виявленні особливостей трактування тексту поеми Тараса Шевченка «Чернець» Михайлом Вериківським у однойменному вокально-симфонічному творі. У Висновках наголошено, що Михайло Вериківський глибоко відчуває композиційні й смислові особливості тексту Шевченка. Композитор зберігає загальні особливості поетичного першоджерела, проте прочитує його з позицій митця іншої культурно-історичної доби. Він обирає для музичного прочитання жанр вокально-симфонічної поеми, який дозволяє максимально наблизитись до жанру думи, що є символічним уособленням історичної долі України. Посилюючи аналогії Шевченкового тексту з українськими думами, композитор використовує домінування сольного голосу (басу) і Шевченкового Слова у музичному творі. Музичне прочитання увиразнює присутній в тексті Шевченка безперервний процес народження ідеального образу України. Наголошено, що готовність ченця молитися за Україну у фіналі поеми Шевченка і Вериківського символізує перехід у світ вічних духовних цінностей і передає високу духовну енергію легендарних представників української культури.
