Музика китайських композиторів для дуетів традиційних інструментів з фортепіано: жанрово-стильові та виконавські аспекти

Abstract

Актуальність теми дослідження обумовлена необхідністю вивчення виконавських аспектів музики китайських композиторів для дуетів традиційних інструментів з фортепіано. Визначено, що жанрова сфера дуетів фортепіано з народними інструментами – дерев’яними духовими та струнними – є достатньо цікавою та перспективною областю китайської камерно-інструментальної музики. У таких творах європейські норми класичних музичних форм та багатство динамічних і фактурних можливостей фортепіано синтезовані з прикметами китайської музичної лексики, а також темброво-колористичними особливостями національного інструментарію. Популярність таких дуетів обумовлена мобільністю виконавського складу та свободою творчого виявлення китайських композиторів. У таких творах автори відображають метафоричний діалог між культурними світами Сходу й Заходу, поєднуючи різні традиції написання та виконання музики. Симптоматично, що жанрова сфера дуетів у композиторській творчості в Китаї значно активізувалась після 2000-х років, що пов’язується з політикою відкритості країни та загальними глобалізаційними процесами, які поглинули світ в кінці минулого століття. Доведена репертуарність дуетів традиційних інструментів з фортепіано, популярність їх серед публіки та, водночас, 3 недостатня вивченість подібних творів, що слугує вагомим приводом для їхнього дослідження. Об’єктом дослідження є камерно-інструментальна музика Китаю ХХ – ХХІ століть. Предметом дослідження – твори китайських композиторів для дуетів традиційних інструментів з фортепіано. Мета дослідження – визначити жанрово-стильові, композиційні та виконавські особливості музики китайських композиторів для дуетів традиційних інструментів з фортепіано. Концепція дисертації зумовила необхідність систематизації наукової літератури з наступних напрямків музикознавства та суміжних галузей знань: наукові праці з історії та теорії камерної музики та ансамблевого виконавства; праці з питань історії ансамблевого виконавства в Китаї та особливостей китайської композиторської творчості; праці, в яких вивчається проблема взаємодії західних та східних музичних традицій; роботи з питань програмності в музиці, з проблем виконавських особливостей та інтерпретації музики та широке коло досліджень з історії та теорії музичного мистецтва. Обрана методологія дослідження, що спирається на поєднання мистецтвознавчого та інтерпретологічного підходів, загальних й спеціальних методів, дозволила: осягнути динаміку розвитку камерно-інструментального виконавства Китаю, зокрема в рамках дуетного жанру; продемонструвати особливості композиторського письма та виконавства китайських музикантів в обраних дуетах фортепіано з національним інструментом; виявити їх жанрові характеристики; окреслити особливості виконавського стилю китайських музикантів, що звертаються до дуетного жанру; порівняти різні ансамблеві інтерпретації дуетних творів; розглянути дуети традиційних інструментів з фортепіано в культурно-географічній диференціації; вивчити вплив програмного задуму на внутрішню подієвість творів; виявити особливості композиційної будови обраних дуетних опусів. У дисертації вперше: систематизовані дані щодо дуетів традиційних інструментів з фортепіано китайських композиторів межі ХХ–ХХІ століть; 4 виявлено характерні риси програмного змісту дуетів фортепіано з традиційними струнними та духовими інструментами сучасних китайських композиторів; визначено особливості інтерпретації обраних дуетів китайськими музикантами – носіями оригінальної/автентичної виконавської традиції музикування. Уточнено поняття «дует» як ансамбль традиційного інструменту з фортепіано на основі відповідного паритетного розподілу функцій між ними. Визначено, що камерно-інструментальна музика академічного зразка є достатньо молодою галуззю творчості та налічує трохи більше століття. За цей період китайським композиторам вдалося створити міцний фундамент для розвитку цієї гілки творчості, у тому числі в рамках жанру дуету традиційного інструменту з фортепіано. Встановлено, що популярність цих творів обумовлена роллю традиційних інструментів у китайській культурі та процесом їхньої академізації, що триває й досі. Виявлено, що важливу роль у розповсюджені жанру дуету традиційного інструменту з фортепіано в Китаї зіграла поява на межі ХІХ та ХХ століть у країні фортепіано, можливості якого були високо оцінені китайськими композиторами. Уточнено, що під інструментальним дуетом за участі фортепіано розуміється ансамбль з двох виконавців, одним з яких обов’язково є фортепіано, а також жанр камерно-ансамблевої музики з відповідним набором атрибутивних якостей. Вирізняються темброво-однорідні дуети (фортепіанний дует або дует двох фортепіано) та темброво-неоднорідні, які складаються з різних за своїми органологічними параметрами інструментів. Доведено, що найбільш популярними поєднаннями є дуети фортепіано зі струнним або духовим інструментом, до якого опціонально можуть додаватися інші учасники. Виявлено, що дует фортепіано з духовим або струнним інструментом як жанрове явище характеризується своєрідністю комунікативного процесу, що відділяє його від жанрової групи «соло з фортепіанним акомпанементом». Його жанрові характеристики визначаються камерним простором, 5 тектонічною лаконічністю, інтимністю змісту та рівноправністю функцій учасників дуету. Встановлено, що тип ансамблевої взаємодії у дуетах з фортепіано (згідно з концепцією І. Польської) є релятивно-константним, адже ці твори є відносно стійкими виконавськими структурами без сталої семантики, варіативність якої обумовлена смисловим діапазоном програмного задуму кожного з творів. Закцентувано, що роль фортепіано в дуетах може розширюватися від акомпаніатора до співвиконавця, соліста або співавтора. Зазначено, що інструментальний дует в Китаї феноменологічно співпадає з європейським аналогом та, по суті, представляє собою ансамбль віртуозного одноголосного та акомпануючого багатоголосного інструменту. Дуети традиційних інструментів з фортепіано китайських композиторів реалізують специфічний варіант видового жанру. Виявлено, що сьогодні такі дуети є важливою сферою творчості. Дуетні твори характеризуються своєрідністю форми, багатством динаміко-фактурних параметрів, особливостями ладо-гармонічного профілю. Зазначено звернення композиторів до національного фольклору, який виступає базовим джерелом ідей та інтонацій. На сьогодні найбільш типовими є дуети фортепіано з традиційними струнними (жуань, піпа, банху, ерху) та духовими (дізі, сюнь, сяо, шен, сона) інструментами. Жанрово-стильові показники цих творів варіюються від обробок народних мелодій, стилізацій неакадемічної музики ХХ століття (босанови чи танго з джазовим забарвленням) до створення яскравих колористичних картин з використанням сучасних композиторських технік. Особливе значення у всіх цих творах відіграє програмність. Зважаючи на існування низки принципів класифікації програмної музики, ми спираємось на позиції Роджера Скрутона, які поєднуються з висновками китайського дослідника Хань Ко-Хуана. Отже пропонується називати програмними такі китайські дуети, в яких назва конкретизує зміст, структуру, настрій, тривалість, музичний лад твору, або носить 6 психологічний чи описовий характер. У свою чергу репрезентативними іменуються твори, які мають звуконаслідувальний характер. Також підкреслюється, що заголовки творів китайських авторів мають пряме або опосередковане відношення до поетичних образів, зрозумілих китайцям. Адже вони відображують особливості їхньої ментальності, що реалізує ідею Джеймса Гепокоскі про герменевтичність жанру програмної та репрезентативної музики. Встановлено, що у дуетах жуаня з фортепіано композитори реалізують ідею концертного діалогу традиційного інструменту з фортепіано. У творі «Верблюжий дзвін Шовкового шляху» Нін Юна фортепіано підтримує партію жуаня в реалізації програмного задуму, збагачуючи основні образи опусу. У творі поєднуються ознаки програмної та репрезентативної музики. У «Віддалених дзвонах» Фан Кок Цзюна додання віолончелі та ударних не руйнує жанрову специфіку дуету, а навпаки підсилює рельєфну взаємодію жуаня з фортепіано. Комунікація головних інструментів підкреслює подвійність стильової ідентичності твору. Тут ігрова сутність європейського концепту концертності поєднується з імпровізаційною варіантністю китайського традиційного тематизму. Доведено, що в дуеті фортепіано з ґучженем «Одяг хмар» Чжоу Юйго художня концепція концертної п’єси пов’язана з особливостями традиційної музики провінції Шаньсі, що проявилося в інтонаційній та виконавській специфіці опусу. Особливий тип програмності відображує специфічність китайської ментальності: у творі репрезентований пейзаж, сполучений з думками і почуттями людей, що трансформуються в результаті історичних подій. У відповідності до цього організовані й тектонічні процеси твору. Представлена складна тричастинна форма з контрастною серединою та динамізованою репризою, що не є типовим для китайської інструментальної практики. Визначено, що у дуетах янциня з фортепіано композитори реалізують індивідуальні творчі наміри, залучаючи до своїх опусів новітні 7 композиторські техніки (полістилістичні прийоми, репетитивність, оригінальні прийоми звуковидобування), які роблять опуклою інтонаційну та композиційну специфічність традиційної китайської музики. Використання дізі у камерно-ансамблевому музикуванні є найбільш популярним в рамках жанру дуету фортепіано з духовими інструментами, про що свідчить підвищення композиторської активності в ХХІ столітті. Встановлена спорідненість цих творів з квазіциклічними або двочастинними композиціями, внутрішня будова яких скорегована народними традиціями гри на бамбуковій флейті. Підкреслена символічність назв творів, зрозумілих китайській аудиторії. Встановлена наявність в дуетах однієї або двох сольних каденцій, що вміщують складні виконавські прийоми. Фортепіано в контексті дуетів з дізі виконує різні функції, поєднуючи роль акомпаніатора та партнера, який презентує окремі теми або замінює звучання цілого традиційного оркестру. Виявлена роль виконавців у створенні дуетів для дізі та фортепіано, які збалансовано підходять до розподілу труднощів та сприяють популяризації цих творів. Таким чином, вивчення дуетів традиційних інструментів з фортепіано свідчить про успішний розвиток важливого для сучасного музичного мистецтва Китаю напряму творчості. Він характеризується: суттєвим розширенням жанрово-стильової палітри китайської музики, подальшими процесами академізації відповідної сфери камерно-інструментальної композиторської та виконавської творчості, а також комплексним, багатошаровим поєднанням східної та західної практик музикування – від органологічного рівня взаємодії до жанрово-композиційного та естетичного рівнів побудови, сприйняття та інтерпретації.