Концертно-сценічний артистизм вокалістів у процесі виконання китайських народних пісень

Abstract

Нова генерація вокалістів ХХІ століття покликана якісно доносити до цільової аудиторії у процесі концертно-сценічного виконання народних пісень закладені ним духовно-естетичні цінності. Означений вид діяльності вокалістів здійснюється завдяки творчій реалізації не тільки сформованих виконавських умінь і навичок, а й розвиненого концертно-сценічного артистизму, який підсилює передачу інформації слухачам/глядачам вербальними та невербальними засобами комунікації. Аналіз науково-методичної літератури з теорії та історії музичного виконавства, а також вивчення концертно-сценічного досвіду інтерпретації народних пісень (зокрема китайських народних пісень) уможливили виявлення суперечності між бажанням митців застосовувати дієві засоби підсилення передачі необхідної інформації цільовій аудиторії з урахуванням полісуб’єктної діалогічної взаємодії з сюжетністю літературних текстів вокальних творів та палітрою звучання їх мелодико-інтонаційних ліній і відсутністю у них належно сформованого методичного інструментарію для досягнення поставленої мети. У дисертації описано результати аналізу стану досліджуваної проблеми в теорії та методиці музичного виконавства і з’ясовано, що концертно-сценічний артистизм вокалістів є феноменом мистецтвознавства, адже саме ця галузь науки надає змогу використовувати інструментарій вивчення його сутності завдяки поглибленому розумінню характерних особливостей індивідуальної фізіології їх голосового апарату, який відображається в тембрально-естетичному забарвленні звуку, а також механізмів рефлексії вокалістів як у ході уявного проєктування художніх образів китайських народних пісень, так і в процесі перевтілення у них під час їх концертно-сценічної презентації. Усвідомлення індивідуальної манери звукоутворення з урахуванням логіки побудови мелодико-інтонаційних ліній китайських народних пісень, а також специфіки розвитку музично- виконавської культури вокалістів як компонента їх артистизму можливе тільки з позицій мистецтвознавства. Сутність концепту «концертно-сценічний артистизм вокалістів» викристалізовується у сучасному науковому дискурсі, де проблемні питання артистизму розглядалися в контексті загальнокультурних категорій митців сценічної діяльності, зокрема: театральної сфери (Г. Вільсон, Л. Курбас, В. Немирович-Данченко, К. Станіславський, Л. Танюк, М. Щепкін та інші); музикантів-інструменталістів (О. Безбородько, Т. Іванніков, Ч. Їфу, І. Єргієв, В. Качмарчик, Д. Юник та інші); хорових та оркестрових диригентів (Л. Бочкарьов, М. Колесса, А. Лащенко, В. Рожок, І. Романюк, Ц. Хункай, Б. Цзінчен; L. Shapovalova, Y. Nikolaievska, N. Mykhailova, I. Romaniuk, A. Khutorska та інші) і вокалістів (І. Герсамія, Н. Гребенюк, Д. Євтушенко, С. Кіквадзе, І. Колодуб, Д. Люш, М. Михайлов-Сидоров, Ю. Юцевич та інші). Концертно-сценічний артистизм вокалістів — це складова їх виконавської майстерності, яка забезпечує додаткове підсилення передачі образно- емоційного змісту музичних творів слухачам/глядачам засобами комунікативного впливу на них. Означений феномен доцільно розглядати з позицій генетики та генезису, адже він розвивається на основі вроджених задатків вокалістів. Недосконалість розвитку концертно-сценічного артистизму вокалістів не тільки послаблює передачу необхідної інформації слухачам/глядачам, а й призводить до неадекватного сприйняття ними сюжетності літературних текстів китайських народних пісень і національного колориту їх мелодико-інтонаційних ліній, які ґрунтуються на духовно- світоглядній системі художньо-естетичних цінностей Китаю та на креативно- регулятивних елементах національної ментальності народів його провінцій. У дисертації розглянуто методологічні підходи до класифікації видів концертно-сценічного артистизму вокалістів та його детермінант у процесі виконання китайських народних пісень. Вихідні положення першого з них (вивчення впливу вроджених задатків вокалістів на розвиток їх артистизму у процесі нескінченного вдосконалення виконавської майстерності — під час виконання вокальних вправ, репетиційних занять, підготовки програми до прилюдної презентації тощо) надали змогу розмежувати концертно- сценічний артистизм вокалістів на внутрішній і зовнішній, а другого (вивчення форм впливу означеного феномену на слухацьку/глядацьку аудиторію) — на вербальний і невербальний. У дисертації доведено, що стрижневими детермінантами концертно- сценічного артистизму вокалістів у процесі виконання китайських народних пісень виступає їх особистісна культура, емоційність, енергетичність, емпатія та рефлексія. Особистісна культура вокалістів, пронизуючи всі види їх концертно-сценічного артистизму (внутрішній і зовнішній, вербальний і невербальний), уособлює духовно-естетичні цінності народів провінцій Китаю як продукту національного менталітету з урахуванням вікових традицій. Емоційність концертно-сценічного артистизму вокалістів є результатом реакції власної чуттєвої сфери на сюжетність літературних текстів китайських народних пісень та колорит реального/уявного звучання їх мелодико-інтонаційних ліній з урахуванням динамічно-фразового розвитку. Енергетичність вокалістів забезпечує «магічний» вплив їх концертно-сценічного артистизму на слухачів/глядачів у процесі виконання китайських народних пісень. «Магічний» вплив на них збільшується за умови підвищення емоційності вокалістів, хоча перевищення її оптимальної інтенсивності призводить до повного «відключення» свідомості вокалістів від контролю власної концертно-сценічної поведінки. Саме тому особливої актуальності при оцінюванні означеної детермінанти їх артистизму набуває категорія міри. Емпатія вокалістів прямо корелює з їх потребою до артистичної самореалізації, надаючи їм змогу залучати слухачів/глядачів до когнітивної «реконструкції» внутрішнього стану з урахуванням «світу образів» китайських народних пісень. Досконалий рівень розвитку емпатії вокалістів забезпечує не тільки поглиблене відчуття образного змісту китайських народних пісень, а і його гармонійне переживання за умови позитивного ставлення до духовно-світоглядної системи художньо- естетичних цінностей як продукту національного менталітету конкретного народу з урахуванням його вікових традицій. Низький рівень емпатії у «Я- концепції» вокалістів може призвести як до спотвореного відчуття образів китайських народних пісень, так і до деструктивного прояву власного концертно-сценічного артистизму у процесі їх прилюдного виконання. Рефлексія вокалістів надає їм змогу спрямовувати як власні думки, так і думки слухачів/глядачів на свій внутрішній стан, а особливо на «світ образів» китайських народних пісень. Чим розвиненішою є комунікативна рефлексія вокалістів («Я» — очима слухачів/глядачів) і їх особистісна рефлексія («Я» — «Я»), тим більше вони схильні до децентрації у процесі виконання китайських народних пісень. У дисертації описано технології формування сукцесивних та симультанних художніх образів китайських народних пісень в уяві митців концертно-сценічної діяльності. Означені художні образи є уявними утвореннями у свідомості вокалістів, які ґрунтуються не тільки на логічному сприйнятті їх сюжетності літературного тексту та мелодико-інтонаційних ліній з урахуванням динамічно-фразового розвитку, а й на чуттєвій реакції на них, яка забезпечує емоційне «забарвлення» сформованого цілісного утворення означеного образу з відчуттям «причетності» до етносу певної провінції Китаю. У дисертації доведено, що формування сукцесивного типу художніх образів китайських народних пісень в уяві вокалістів здійснюється при домінуванні інтелектуальної сфери, яка мінімізує вплив чуттєвого власного «Я» на усвідомлений відбір їх конструктів, тоді як формування симультанного типу — створює умови для максимального впливу власної чуттєвої сфери на вибір конструктів таких образів. Формування будь-якого типу художніх образів китайських народних пісень (сукцесивного чи симультанного) залежить від досконалості перебігу як психічних процесів вокалістів (уваги, уяви, пам’яті, мислення тощо), так їх емоційно-чуттєвої сфери. Сукцесивні та симультанні типи художніх образів китайських народних пісень мають наділятися цілісною характеристикою навіть за умови відсутності чіткості «презентованості» всіх своїх елементів. Уявлення вокалістами художніх образів китайських народних пісень викликають реакцію їх чуттєвої сфери і, таким чином, створюються певні емоційні стани, яким підпорядковується артистизм митців концертно-сценічної діяльності. У представленій дисертаційній роботі висвітлено специфіку процесу перевтілення вокалістів в уявні художні образи китайських народних пісень. Їх перевтілення в означені образи виступає основою прояву всіх видів власного концертно-сценічного артистизму (внутрішнього, зовнішнього, вербального та невербального). Адекватність перевтілення вокалістів в уявні художні образи китайських народних пісень, перш за все, залежить від їх художньої емпатії. Художня емпатія вокалістів як особистісне інтегративне утворення надає їм змогу «проникнути» в глибину духовних та художньо- естетичних цінностей китайських народних пісень з урахуванням національного менталітету та вікових традицій різних провінцій «Піднебесної» завдяки осягненню і оцінюванню сюжетності їх літературних текстів та мелодико-інтонаційних ліній і, таким чином, забезпечує перевтілення митців концертно-сценічної діяльності у «світ» образів цих пісень. Художня емпатія вокалістів відображається в артистичній культурі їх діалогічної комунікації зі слухачами/глядачами у процесі концертно- сценічної інтерпретації китайських народних пісень. У результаті проведення дисертаційного дослідження визначено роль концертно-сценічних рухів у прояві артистизму вокалістів та їх функції у процесі виконання китайських народних пісень. Співпереживання «світу» художніх образів китайських народних пісень з позицій суб’єктивного проникнення в глибину їх духовних та художньо-естетичних цінностей забезпечує прояв всіх видів концертно-сценічного артистизму вокалістів (внутрішнього, зовнішнього, вербального та невербального). Сценічні рухи вокалістів як інструментарій прояву їх артистизму розмежовуються на комунікативні, регулятивні, показові та сенсорно-моторні. У дисертації доведено, що комунікативні сценічні рухи вокалістів виконують функції відображення художніх образів китайських народних пісень та презентації власного ставлення виконавців до слухачів/глядачів, а регулятивні — зовнішнього відображення власної впевненості в оригінальності їх інтерпретації, корекції психоемоційних станів, дихання, відвернення уваги від негативної дії стресорів тощо. Якщо показові сценічні рухи вокалістів виконують функції візуального впливу на слухачів/глядачів, привертаючи їх увагу до сюжетності літературних текстів та привабливості мелодико-інтонаційних ліній цих пісень, пластичності й граційної вишуканості складників концертного артистизму, то сенсорно-моторні — зовнішнього відображення реакції організму вокалістів на зміну ладо- тонального звучання музичного матеріалу, його емоційного насичення, тембрального забарвлення тощо. Всі сценічні рухи вокалістів у процесі прилюдного виконання китайських народних пісень (комунікативні, регулятивні, показові та сенсорно-моторні) детермінуються природно- пластичними і граційно-вишуканими властивостями, внутрішньою свободою м’язів їх виконавського апарату, емоційною насиченістю, цілеспрямованістю та культурою, а також витонченістю самопрезентації магічної енергетики. У результаті проведення діагностувально-пошукової роботи зі студентами-вокалістами Китайського університету Гонконгу (香港中文大學) та Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського встановлено, що їх концертно-сценічний артистизм у процесі безпосереднього виконання китайських народних пісень покращується мимовільним, а не довільним «перевтіленням» у «світ» художніх образів, їх корекцією на основі відчуття «новизни», яка «породжується» сценічно- творчими умовами, виключенням з обсягу уваги думок про поставу тіла, про комунікативні, регулятивні, показові та сенсорно-моторні сценічні рухи. Удосконаленню технології прояву концертно-сценічного артистизму вокалістів у процесі інтерпретації китайських народних пісень сприяє виконання вправ, побудованих на методологіях «дао», «конфуціанської концепції», «цігун», «тай цзі» та інших, дотримання вихідних положень яких надає змогу не тільки досягти свободи помислів вокалістів на принципах «природності» дій та виключення з обсягу уваги власного «Я», а й забезпечувати всі можливі типи концентрації та розподілу енергії «ці»; адекватне відображення мімічними рухами обличчя переживання «світу» образів китайських народних пісень на основі «проникнення» в традиційну культуру як північних, так і південних провінцій Китаю; координація та оптимізація дихально-виконавського апарату й когнітивних процесів (уваги, уяви, пам’яті, мислення); досягнення гнучкості та пластичності м’язів всієї рухової системи, а також необхідного творчого самопочуття. У дисертації доведено, що концертно-сценічний артистизм вокалістів у процесі виконання китайських народних пісень базується на їх артистичних уміннях. У свою чергу, основою прояву останніх (артистичних умінь) виступають виконавсько-технічні уміння вокалістів, які пов’язуються не з вродженою, а з набутою інтегрованою їх здатністю до вокальної фонації, що завдяки повторенням набуває ознак сталості, а процеси голосоутворення й голосоведення, відповідаючи характерним особливостям індивідуальної фізіології голосового апарату вокалістів, призводять до тембрально- естетичного забарвлення звуку, необхідного для успішного відображення колориту мелодико-інтонаційних ліній означених пісень. Артистичні вміння вокалістів у процесі концертно-сценічної інтерпретації китайських народних пісень доцільно розмежувати на три види, де перший спрямовується на забезпечення їх здатності до формування в уяві художніх образів китайських народних пісень, другий — до перевтілення у них, а третій — до своєчасного та майстерного застосування як вербальних, так і невербальних засобів у підсиленні передачі необхідної інформації слухачам/глядачам. Реалізація першого виду артистичних умінь вокалістів забезпечує фундаментальну основу формування та прояву двох інших видів їх артистичних умінь. Перевтілення вокалістів у художні образи китайських народних пісень (другий вид їх артистичних умінь) здійснюється завдяки миттєвому «входженню» в уявні як статичні, так і постійно творчо оновлювальні художні образи китайських народних пісень, які змінюються під впливом умов концертно-сценічної діяльності. Третій вид артистичних умінь вокалістів базується на максимально адекватному прояві сценічного перевтілення в уявні художні образи китайських народних пісень безпосередньо в період їх реальної трансформації/реалізації в інформаційні потоки музично-виконавської діяльності, а також на відтворенні комунікативних, регулятивних, показових та сенсорно-моторних сценічних рухів. У дисертації доведено, що третій вид артистичних умінь вокалістів розмежовується на два підвиди — вербальний і невербальний, де перший пов’язується з «технікою» звуковидобування, тембральною виразністю звучання голосу, логікою та гнучкістю побудови мелодико-інтонаційних ліній китайських народних пісень, а другий — зі встановленням «творчого діалогу» зі слухачами/глядачами на основі прояву власного ставлення до їх художніх образів, яке відображається мімічними та сценічними рухами. Обом підвидам третього виду артистичних умінь вокалістів (вербальному та невербальному) мають бути притаманні як загальні, так і специфічні властивості. Загальна їх властивість вбачається у досконалості перебігу психологічних процесів. Основними специфічними властивостями першого (вербального) підвиду третього виду артистичних умінь вокалістів є: висока майстерність інтерпретації китайських народних пісень (віртуозна техніка звуковидобування, темброва виразність звучання голосу, логіка побудови їх мелодико-ритмічних ліній, точність інтонування тощо); «інформаційна природа» перевтілення у статичні або творчо оновлювальні художні образи китайських народних пісень, які змінюються під впливом умов концертно-сценічної діяльності, а також збереження внутрішньої свободи та відчуття власної гідності в означеному процесі. Основними специфічними властивостями другого (невербального) підвиду третього виду артистичних умінь вокалістів, які мають безпосередньо «супроводжувати» їх концертно-сценічну інтерпретацію китайських народних пісень, є: високий рівень культури проникливого стилю творчого діалогу зі слухачами/глядачами; відповідність емоційних станів відображеному «світу» художніх образів; витонченість самопрезентації магічної енергетики; природна пластичність, граційна вишуканість та емоційна «насиченість» мімічних і сценічних рухів; відсутність прояву негативного впливу естрадного хвилювання на відтворення мімічних та сценічних рухів тощо. Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягають у тому, що: - вперше здійснено цілісне дослідження концепту «концертно- сценічний артистизм вокалістів»; визначено детермінанти концертно- сценічного артистизму вокалістів та специфіку їх впливу на прояв означеного феномену; розкрито технології формування в уяві вокалістів сукцесивних та симультанних художніх образів китайських народних пісень; висвітлено роль концертно-сценічних рухів у прояві артистизму вокалістів та їх функції у процесі виконання китайських народних пісень; охарактеризовано артистичні вміння вокалістів у процесі концертно-сценічної діяльності та здійснено їх класифікацію; - уточнено специфіку процесу перевтілення вокалістів в уявні художні образи китайських народних пісень; - удосконалено технології формування природно-пластичних та граційно-вишуканих сценічних рухів вокалістів завдяки виконанню вправ, побудованих на методологіях «дао», «конфуціанської концепції», «цігун», «тай цзі» тощо; - подальшого розвитку набули положення щодо методологічних, теоретичних і методичних засад удосконалення комунікативних, регулятивних, показових та сенсорно-моторних рухів вокалістів у процесі концертно-сценічного виконання китайських народних пісень.