Мадригал у творчості Клаудіо Монтеверді: авторське прочитання поетичного тексту

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 025 – «Музичне мистецтво» (02 – «Культура і мистецтво»). Національна музична академія України імені П. І. Чайковського, Міністерство культури та інформаційної політики України, Київ, 2021. Актуальність. Дисертацію присвячено дослідженню особливостей роботи італійського композитора Клаудіо Монтеверді з поетичним текстом у мадригалах Восьмої книги «Madrigali guerrieri, et amorosi» 1638 року. У сфері формування художньої індивідуальності К. Монтеверді саме жанр мадригалу набув важливого значення, адже композитор працював у ньому з 1587 по 1638 роки та створив за життя вісім Книг мадригалів (1587 рік – Перша книга, 1590 рік – Друга книга, 1592 рік – Третя книга, 1603 рік – Четверта книга, 1605 рік – П’ята книга, 1614 рік – Шоста книга, 1619 рік – Сьома книга, 1638 рік – Восьма книга). Після смерті композитора (1643 рік) видавець Алессандро Вінченті опублікував Дев’яту книгу мадригалів К. Монтеверді (1651 рік), серед мадригалів якої були твори з попередніх Книг композитора. Таке насичене «мадригальне життя» К. Монтеверді створило широкий художній простір, в якому зберігаються важливі зразки жанру. Саме на прикладі цих зразків дослідники відтворюють шлях трансформації мадригального жанру у період з кінця XVI до середини XVII століть. Протягом всього творчого шляху К. Монтеверді проводив експерименти у сфері передачі емоцій поетичного тексту в музиці, шукав нові засоби втілення експресії слова. Музичне прочитання почуттів (які зачіпали внутрішній світ людини, хвилювали її душу) стало основною задачею у творчості композитора, а мадригал виявився магістральним жанром, в якому композитор здійснював власні дослідження. Актуальним у цьому контексті є звернення до останньої, виданої за життя, Восьмої книги мадригалів «Madrigali guerrieri, et amorosi» («Мадригали войовничі та любовні») 1638 року, в якій сконцентровані основні принципи роботи композитора з поетичним текстом. Наукова новизна. В українському музикознавстві вперше здійснено аналіз Восьмої книги «Madrigali guerrieri, et amorosi»; зроблено підрядкові переклади українською мовою староіталійських поетичних текстів Ф. Петрарки, Ф. Тесті, Дж. Гваріні, Дж. Маріно, Т. Тассо, О. Рінуччині, А. Парма, Дж. Касоні, Дж. Строцци; проаналізовано співвідношення музичного та поетичного рядів; розкрито основні способи роботи композитора з поетичним текстом у мадригалах. Для досягнення провідної мети творчості К. Монтеверді – втілення афекту поетичного тексту – композитору було необхідно змінити усталений поліфонічний склад, який робив неможливим відродження головних засад античного театру – підкреслити значення та вплив Слова за допомогою Мелодії. У зв’язку з такою пильною увагою до слова, у запропонованому дисертаційному дослідження охарактеризовано сучасні погляди науковців стосовно особливостей поєднання вербального та музичного начал (праці Т. Бершадської, В. Васіної-Гроссман, В. Жаркової, Л. Крамера, Ю. Лотмана, О. Михайлова, К. Руч’євської, та ін.). Виявлено, що об’єднання музичного та вербального текстів відбувається на багатьох рівнях: інтонаційному, ритмічному, образно-емоційному, формотворчому; на рівні синтезу літератури в музиці, музики і літератури, музики в літературі. Окреслено міркування дослідників стосовно напрямів взаємодії слова та музики, які проявляються на рівні ототожнювання слова з музикою та музики зі словом. Наголошено, що Ритмічна структура поезії та музики постає основою утворення форми композиції, а особливі сенси та істини транслюються та набувають осмислення за допомогою реконтекстуалізації. Зазначено, що взаємодія музичного та поетичного мистецтв у добу Бароко виникала завдяки поєднанню емоційного та раціонального начал, а їх особливості вивчалися у контексті риторики, яка народившись за античних часів, відродилась в епоху Бароко. Підкреслено, що саме вербальна художня мова слугувала предметом риторики, метою якої став емоційний вплив на сприйняття слухача. На цьому шляху важливо було правильно та красиво оформлювати думки у словесні тексти. Підкреслено, що у період з XVI по XVIII століття принципи риторики активно проникали до музичного мистецтва. У цьому контексті, у запропонованому дисертаційному досліджені, була здійснена спроба визначити основні принципи впливу музичної риторики на особистий афективний простір слухача. Визначено три етапи формування жанру мадригалу, які розгорталися у період XVI–XVII століть. Прослідковано процес трансформації композиторської майстерності К. Монтеверді на прикладі його семи Книга мадригалів. Наведені спостереження розширюють і поглиблюють уявлення про специфіку роботи композитора з поетичним текстом у Книгах мадригалів різних періодів творчості. На основі здійснених аналізів мадригалів Восьмої книги «Madrigali guerrieri, et amorosi» виявлено три основні принципи об’єднання музичного та поетичного текстів: за допомогою відтворення експресії конкретного слова; через втілення поетичної фрази або цілого рядка; через одночасне прочитання різних рядків поетичного тексту задля посилення обраного композитором афектом. Зазначено, що головними музичними засобами на цьому шляху в творчості композитора постають: об’єднання контрастних афектів в одній мадригальній композиції, авторська трактовка поетичного тексту (композитор міняє місцями слова першоджерела або цілі поетичні рядки, скорочує текст або втілює вибіркові фрагменти масштабних творів); застосування різної кількості партій у Книгах мадригалів (від двох до восьми партій з інструментальним супроводом) або варіювання кількості партій всередині одного мадригалу; зростання значення інструментального супроводу (від гармонічної підтримки до втілення конкретного емоційного стану); наближення до драматичних сценічних творів. Зазначено, що К. Монтеверді тонко сприймав всі рівні змісту поетичного тексту (метроритмічний, синтаксичний, фонетичний, лексико-семантичний), що дозволяло композиторові наблизити один до одного музичні та поетичні тексти. У Восьмій книзі «Madrigali guerrieri, et amorosi» композитор протиставляє дві контрастні образні сфери: перша частина Книги (що має назву madrigali guerrieri – войовничі мадригали) розкриває мадригали, в яких відбувається показ протистояння героя любовному почуттю; друга частина Книги (що має назву madrigali amorosi – любовні мадригали) репрезентує внутрішній світ героя, його душевні переживання, що викликані любовними почуттями. У дисертаційному дослідженні наведено історичні факти щодо відродження мадригальної спадщини К. Монтеверді, її редакції італійським композитором та дослідником Дж. Ф. Маліп’єро, видання ним повного зібрання праць майстра музичної драми. Звернено увагу на творчу діяльність провідних європейських колективів, що виконують мадригали К. Монтеверді (як акустичних «живих» концертів, так і audio/video записів), зокрема, італійські ансамблі La Venexiana (художній керівник Клаудіо Кавіна), Concerto Italiano (художній керівник Рінальдо Алессандріні), французький ансамбль L‟Arpeggiata (художній керівник Крістіна Плюар) та ін. Здійснюється спроба крізь призму головних принципів естетики бароко виявити найбільш приховані, глибинні засади музичного мислення композитора, що визначають закономірності організації художнього цілого. Окреслено основні наукові конференції, на яких науковці представляють власні дослідження різних аспектів музики композитора (International Conference «Monteverdi‟s Venetian Operas: New Ideas for Interpretation and Mise en Scène» та A Music Research Seminar honouring Accademia degli Incogniti and Claudio Monteverdi у місті Венеція; International Conference «The Making of a Genius: Claudio Monteverdi from Cremona to Mantua» у місті Кремона та Мантуя; Annual Conference of Italian Musicological Society у місті Больцано тощо), музичні фестивалі, що об’єднані метою відродити звучання музики Бароко для сьогодення (Innsbrucker Festwochen der Alten Musik у місті Інсбрук з 1976 року; Boston Early Music Festival у місті Бостон з 1980 року; Earlymusic у місті СанктПетербург з 1998 року; Italia Festival Barocco у місті Київ з 2014 року та ін.). У роботі отримали подальший розвиток ідеї європейських та українських музикознавців щодо значення жанру мадригалу в процесі формування творчої індивідуальності К. Монтеверді; аналітичні спостереження західноєвропейських дослідників щодо особливостей взаємодії поетичного та музичного текстів у мадригалах композитора. Це дозволяє в українському музикознавстві значно розширити спектр художніх явищ, які потрапляють у об’єктив наукового осмислення сучасних дослідників італійської музичної культури кінця XVI – початку XVII століть і прояснити специфіку формування художнього мислення Клаудіо Монтеверді як одного з найважливіших її репрезентантів.