Комунікативні та діалогічні особливості концерту для двох фортепіано з оркестром: теоретико-культурологічні аспекти

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 034 «Культурологія». – Національна музична академія України імені П. І. Чайковського, Київ, 2021. Дисертаційну роботу присвячено вивченню комунікативних та діалогічних особливостей масштабного ансамблевого жанру – концерту для двох фортепіано з оркестром. У музичній культурі сучасності спостерігаються тенденції до дедалі більшої актуалізації ансамблевого виконавства. Підсилення композиторського, виконавського та слухацького інтересу до ансамблевої музики спричинило необхідність детального наукового осмислення жанрів та специфіки ансамблевого музикування у просторі культури. Особливого значення в цьому сенсі набуває дослідження жанру, який органічно поєднує в собі різні види інструментального ансамблю (фортепіанного і симфонічного) та продовжує переживати період свого ренесансу й актуалізації в музичній культурі – жанру концерту для двох фортепіано з оркестром. Цей унікальний та рідкісний музичний жанр відзначається складною динамікою історичного розвитку: подвійний фортепіанний концерт переживав часи свого розквіту, повного забуття, відродження й упевненого визнання. Незважаючи на велику роль, яку відіграє діалог в концерті для двох фортепіано з оркестром, специфіку цього типу взаємодії в даному жанрі не було в повній мірі досліджено. У нашій дисертаційній роботі доповнено історичний шлях подвійного фортепіанного концерту від витоків до сьогодення маловідомими й досі недослідженими творами, розглянуто найсучасніші зразки зазначеного жанру та виправлено деякі неточності у фактах. Центральне місце в дослідженні відведено вивченню діалогічної специфіки концерту для двох фортепіано з оркестром. А вона, в свою чергу, постає частиною музично-комунікативного простору культури. Дисертація складається зі вступу, основної частини, висновку, списку використаних джерел та додатків. У першому розділі розглянуто діалогічні концепції в таких галузях наукового знання, як філософія, культурологія, музикознавство. Особливу увагу зосереджено на дослідженні комунікативних особливостей ансамблевої культури на прикладі жанру концерту для двох фортепіано з оркестром. Розкрито діалогічну специфіку цього жанру в контексті її соціальної значущості. Також окреслено основні етапи становлення й розвитку подвійного фортепіанного концерту у просторі музичної культури: прецедент виникнення подвійного клавірного концерту у творчості Й. С. Баха, кристалізацію жанру концерту для двох фортепіано в класичний період (зокрема у творчості В. А. Моцарта), появу концертів романтичного типу (закцентовано особливу увагу на внеску Ф. Мендельсона в розвиток жанру), драматичну долю жанру у другій половині ХІХ століття. Виявлено причини повторної актуалізації жанру концерту для двох фортепіано з оркестром у ХХ столітті і в сучасній музичній культурі. На підставі аналізу нотних та аудіо матеріалів ґрунтовно досліджено та охарактеризовано великий масив подвійних фортепіанних концертів від витоків до сучасності. Виявлено відповідність моделі колективного концертування панівним тенденціям у музичній культурі певного періоду, окреслено зміни, що відбулися під впливом провідних поглядів та культурноестетичних принципів епохи. У другому розділі проаналізовано функції діалогу в концерті для двох фортепіано з оркестром та створено їх відповідну класифікацію. Також охарактеризовано специфіку втілення принципів концертності та концертування в концерті для двох фортепіано з оркестром, простежено взаємозв’язок між концертністю та діалогічністю, розкрито поняття діалогічного ансамблю. Діалогічну природу концерту проаналізовано з позиції дуального принципу в культурі. Розглянуто можливості встановлення міжкультурного діалогу шляхом концертування і створення риторично-діалогічної ситуації в культурі. Проаналізовано механізми впливу комунікативної своєрідності концерту на формування новітніх виконавських стратегій у сучасній культурі. У висновках викладено основні положення дисертаційного дослідження. Встановлено, що особливість ансамблевого устрою подвійного фортепіанного концерту відзначається ескалацією комунікативного процесу. Жанр концерту для двох фортепіано з оркестром поєднує в собі риси двох діалогічних жанрів: фортепіанного ансамблю та концерту для соліста з оркестром. У фортепіанному ансамблі провідним є паритетний або ж діалогічний принцип взаємодії. Учасники діалогічного ансамблю прагнуть до відносної самостійності сторін, рівноцінності змістового навантаження партій, співтворчості на засадах діалогу (на відміну від інтегративного ансамблю – гри в чотири руки за одним інструментом, спрямованої на максимальну внутрішньоансамблеву єдність та неподільність ансамблевого простору). У наш час (час синтезу, системності та інтеграції) виникла необхідність подальшого ускладнення діалогічності, аж до перетворення її в багатомірний діалог. Поєднання камерного музикування з симфонічним привносить у концерт ідеї рівноправності, рівної значущості творчих індивідуальностей виконавців камерного ансамблю, де кожен учасник є солістом. Діалогічні відносини створюються не тільки між піаністами, а й в ансамблі солістів з оркестром. Сили учасників концертного «змагання» відносно урівнюються, «змагання» з оркестром трансформується у діалогічний ансамбль. Звукова міць, властива двом роялям може сміливо «позмагатися» зі звучанням симфонічного оркестру. Це проявляється також на рівні фактурної свободи та можливості вільного розвитку тематизму, не скутого регістровими, фактурними «рамками». Діалогічність ми спостерігаємо у відносинах з диригентом. Ситуація тотального авторитаризму (сольного або навпаки диригентського) максимально унеможливлюється за рахунок втілення в подвійному концерті принципу рівної значущості сторін, властивого камерному музикуванню. Тобто неможливим стає «тоталізування», сприйняття Іншого як об’єкта. Рівноцінність учасників ансамблю спрямована на взаємодію індивідуальностей, створення атмосфери відкритості до Іншого, прийняття його неповторності, виникнення стану «спів-буття з Іншим». У межах даного підходу надзвичайно актуального звучання набуває теза мислителя, письменника Ж.-П. Сартра: «..мені потрібен Інший, щоб цілісно осягнути всі структури свого буття…». Сучасні ідеї про так зване «комунікативне існування» віддзеркалюються в жанрі концерту для двох фортепіано з оркестром. Він постає своєрідним шляхом до «культурного світу» мовою мистецтва, що актуалізує життєво важливі проблеми – проблеми необхідності комунікації і діалогу культур, народів, національностей, соціальних груп та індивідів, а також глобальні проблеми діалогізму культур та гармонізації зв’язків між людиною та оточуючим світом. Наукова новизна. У дисертації вперше комплексно досліджено комунікаційні й діалогічні особливості подвійного фортепіанного концерту, простежено зв’язок жанру з філософією діалогізму, розглянуто маловідомі та новітні зразки концертів для двох фортепіано з оркестром в контексті повної панорами розвитку цього жанру в історії культури, встановлено актуальність моделі колективного концертування в різні періоди історії музичної культури, виявлено культурні чинники зростання або падіння виконавського й композиторського інтересу до зазначеного жанру, охарактеризовано механізми підвищення тенденцій концертності та діалогічності в подвійному фортепіанному концерті, класифіковано функції діалогу в концерті для двох фортепіано з оркестром, окреслено місце концерту для двох фортепіано з оркестром в сучасній музичній культурі та виконавській практиці, виявлено впливи комунікативної своєрідності концерту як важливого чинника у формуванні новітніх виконавських стратегій у сучасній культурі. Практичне значення отриманих результатів. Матеріали дисертації можуть використовуватися в таких курсах вищих навчальних закладів, як «Історія музичної культури», «Історія культури», «Історія фортепіанного мистецтва», «Історія музики». Результати дослідження мають особливу цінність для піаністів-виконавців, які зацікавлені в розширенні ансамблевооркестрового репертуару та підвищенні своєї ансамблевої майстерності шляхом глибокого розуміння внутрішньоансамблевих комунікативних процесів. Матеріали роботи також стануть корисними для культурологів, музикознавців, диригентів та виконавців на інших музичних інструментах.