Короткий опис(реферат):
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 025 «Музичне мистецтво» (02 «Культура і мистецтво»). — Національна музична академія України імені П. І. Чайковського, Міністерство культури та інформаційної політики, Київ, 2022. Актуальність дослідження. Протягом ХХ ст. у композиторській практиці зростає та активується процес винайдення та засвоєння інноваційних засобів у царині ритміки, які вимагають з’ясування та пояснення у теоретичних дослідженнях. Однак теорія ритму як комплекс закономірно взаємопов’язаних понять і термінів на сьогодні є сформованою передусім на базі аналізу регулярної метроритмічної системи, яка панує у європейському музичному мистецтві XVIII–ХІХ ст. та в численних композиторських стилях ХХ ст. Аналіз наукових праць другої половини — останньої третини ХХ ст. дає змогу стверджувати, що на сьогодні далеко не повною мірою охоплені інновації, які втілені в часовій організації музичних творів ХХ ст. Наукові пошуки у вирішенні питань устрою часової організації у творах пост-класичного періоду не систематизовані, а результати досліджень не позбавлені суперечностей. Недостатня вивченість музики ХХ ст. в аспекті часової організації спричиняє певні бар’єри у дослідженні, зокрема, і творів В. Лютославського 1960–1990-х років — митця, творчій спадщині якого присвячена ця праця. Об’єктом дослідження є часова організація у творах В. Лютославського 60-х — 90-х рр. як носій здобутків митця, що стали суттєвим внеском у становлення техніки композиції ХХ ст. Внутрішній устрій часової організації (логіка її конструкції в цілому, зміст та властивості структурної — часової, — одиниці, співвідношення, взаємодія та зв’язок часових одиниць) є предметом дослідження. Мета полягає у виявленні різноаспектних чинників утворення часової організації та з’ясуванні особливостей її устрою і функціонування в музичних творах В. Лютославського. У європейському музикознавстві аспект часової організації як ключової сфери творчих пошуків польського композитора є недостатньо висвітленим. Зокрема, немає праці, присвяченої комплексному вивченню питання часової організації у композиціях польського митця 1960– 1990-х років. У зв’язку з цим у цій дисертації: — Виконано в зазначеному аспекті дослідження творів В. Лютославського, а також розглянуто вибрані твори композиторівпопередників та сучасників, послідовників В. Лютославського; зокрема, здійснено аналізи докласичної музики, а також практично освоєно безтактові 3 прелюдії XVII ст. у класі клавесину з метою з’ясування особливостей дотактової системи організації музичного розгортання творів у часі. — Опрацьовано необхідну наукову літературу з різних питань у провідному для дисертації аспекті, зокрема з проблем часової організації у творах польського композитора, теорії ритму, особливостей французької версифікації та поетичного стилю А. Мішо, на вірші якого В. Лютославський написав вокально-інструментальний твір «Три поеми Анрі Мішо». — З’ясовано музично-теоретичні позиції В. Лютославського, які він сформулював у науково-теоретичних працях, а також у бесідах та інтерв’ю. — Вирішено проблемне питання методики аналітичного дослідження, яка має комплексний характер, ґрунтується на аналізі текстів партитур і виконавських версій творів, доповнюється вивченням особливостей виконавського інтонування окремих композицій, відповідності конкретної інтерпретаційної версії авторському хронометру, з’ясуванням значення якості аудіозаписів, крім цього — опрацюванням опублікованих джерельних матеріалів (фотодокументів, нотаток). — На основі аналізу виявлено устрій часової організації творів В. Лютославського 60–90-х років ХХ ст., традиційні та інноваційні її елементи, їх властивості, закономірності їх взаємодії, конструктивні, структурні й художні функції. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що у дисертації уперше в українському музикознавстві комплексно висвітлено питання часової організації у творах В. Лютославського 1960–1990-х років. У результаті дослідження з’ясовано, що часова організація в композиціях В. Лютославського охоплює засоби до-тактових, тактометричної, посттактових стильових систем ритму. Провідну роль в оформленні музичного матеріалу у творах В. Лютославського досліджуваного періоду відіграє поліфонічний склад мислення польського композитора. У часовій організації це виявляється в особливостях процесу структурування часового потоку, у якому поліфонічно взаємодіють різні типи ритміки — регулярної та нерегулярної, — а також у властивостях часової одиниці, яка може мати моно- та поліструктуру. Поліукладність часової організації спричиняє комплекс художніх ефектів, таких як ритм-статика, ритм-динаміка, поліхронність. Принцип поліфонічної взаємодії регулярного та нерегулярного типів ритміки витримується майже в усіх композиціях обраного періоду, тому можна стверджувати, що він є одним із центральних, конструктивних у часовій організації в музиці В. Лютославського 1960– 1990-х років. У широкому контексті пошуків у сфері ритму й часу композиторів різних європейських шкіл (зокрема, Д. Лігеті, А. Тертеряна) зазначеного періоду такий підхід до організації протікання часу в композиції є інноваційним. Важливим теоретичним положенням дослідження є те, що в його термінологічному апараті уперше чітко розмежовуються поняття метричної і часової одиниць. Поняття метричної одиниці застосовується лише до тієї 4 часової одиниці, яка функціонує на ділянках із регулярним типом ритміки і має функціональні ознаки такту. Більш загальним поняттям, яким позначено одиницю структурування часового потоку в умовах регулярності та нерегулярності, є «часова одиниця». На ділянках із нерегулярним типом ритміки функціонує хроночарунка (за дефініцією, запропонованою у цьому дослідженні) — часова одиниця, яка є за природою інтонаційним утворенням, а за формою — синтаксичною побудовою. Акцентуацію, яка є чинником утворення різноманітних художніх ефектів часової організації, уперше запропоновано диференціювати як точкову (акцент одиничний або сумарний) та розмиту. Тип акцентуації взаємопов’язаний із типом ритміки: регулярної (із точковою акцентуацією), а також нерегулярної (у якій рівноправно діють форми точкового одиничного і сумарного, розмитого акценту). Точковий акцент є основою формування ритму-динаміки, розмитий — ритму-статики, а їх сумісна поліфонічна дія — поліхронності. Такий підхід до розрізнення явищ ритму-статики, ритмудинаміки та поліхронності за типом акценту запропоновано уперше. Отже, взаємодія різних типів акцентності в сукупності з іншими засобами зумовлює утворення різноманітних художніх ефектів часової організації — поліхронності, ритму-статики, ритму-динаміки, поступових або різких переходів від статики до динаміки та навпаки. З’ясовано, що виявлені типи акцентуації спостерігаються не тільки в музиці В. Лютославського, а і його попередників (Е. Варез), сучасників (Д. Лігеті, Я. Ксенакіс, А. Тертерян), послідовників (К. Пендерецький, Т. Мюрай). У дисертації набуло подальшого розвитку вивчення явища поліхронності. У зв’язку зі специфікою обраного для аналізу музичного матеріалу в дисертації поліхронність визначено як художній ефект часової організації, що виникає через поліфонічне поєднання сегментів фактури з різними формами ритмічної організації (регулярної, періодичної, мікроперіодичної, за визначеннями, запропонованими у цьому дослідженні) і, переважно, — типами акцентності (точкової та розмитої). Поліхронність є провідною властивістю часової організації в музиці В. Лютославського, характерною ознакою поліструктурної часової одиниці. Виявлено, що поліукладність часової організації має специфічний вияв у партитурній графіці творів. Зокрема, особливе значення в організації протікання часового потоку має такий елемент партитурної нотації, як чорний трикутник, а також вертикальна риска (на зразок тактової). Ці графеми символізують жест диригента, який координує голоси на кожну долю часу згідно з умовним метричним розміром у системі нерегулярного типу ритміки. Зміст цих графічних символів, їх функція як тактусу, елементу до-тактової системи часової організації, є однією з інновацій В. Лютославського у сфері засобів часової організації. У дисертації запропоновані такі нові поняття для визначення властивостей часової організації В. Лютославського, як: хроночарунка, хрономотив, хронофраза, хроноперіод, розмитий акцент, одиничний 5 точковий акцент і сумарний точковий акцент, поліструктурна часова одиниця. Також, у розвідці пропонується нове розуміння таких понять теорії ритму, як: акцент, поліхронність, ритм-статика, ритм-динаміка, регулярність, нерегулярність, метр, метрична одиниця, сильний і слабкий час, опорний і неопорний час. Крім цього, упроваджено в сучасну теорію музики поняття тактуса. Важливо, що вперше як інструментарій дослідження параметру часової організації системно застосовано у практиці аналізу таку методику дослідження, як порівняння виконавських версій і партитурного тексту за хронометром. Запропоновані в дослідженні результати мають практичну цінність, можуть застосовуватися в навчальних курсах музичних закладів освіти, використовуватися з просвітницько-виховною метою у лекціях, концертах для широкого загалу, а також — будуть корисні для виконавців музики В. Лютославського.