Леонід Лісовський: джерелознавчий і жанровостильовий аспекти творчості

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 025 «Музичне мистецтво» (галузь знань 02 «Культура і мистецтво»). — Національна музична академія України імені П. І. Чайковського, Міністерство культури та інформаційної політики України, Київ, 2022. Актуальність теми дисертації. Леонід Лісовський — унікальна постать в українській музичній культурі останньої чверті ХІХ — першої третини ХХ століть. Композитор, педагог, піаніст, диригент, музичний критик, редактор музичних творів, перекладач, музично-громадський діяч, Л. Лісовський за життя був добре відомий. Його музика звучала в Петербурзі, Полтаві, Тифлісі, Харкові на авторських вечорах і засіданнях ІРМТ, у камерних концертах і симфонічних зібраннях. Згодом його ім’я незаслужено забули, а творчість була вилучена з культурно-мистецького процесу. Актуальність теми дисертації полягає в таких аспектах: 1. Мистецька й літературна діяльність і творчість Л. Лісовського має вагоме значення для розвитку української культури загалом і музики зокрема, однак вона досі не набула належного наукового осмислення. 2. Цілісна картина розвитку української культури буде не повною, якщо не враховувати творчих досягнень Л. Лісовського як представника цієї культури, свідка й учасника мистецьких процесів, літописця й коментатора подій складного й трагічного періоду в історії України. 3. Уведення в науковий обіг доробку Л. Лісовського, докладний аналіз його творів сприятиме поглибленню уявлень про стильові й жанрові процеси в українській музиці. 4. Актуалізація постаті Л. Лісовського сприятиме відродженню його творчості і в інших сферах музичної культури, зокрема концертно-виконавській і педагогічній. Наукова новизна дисертації полягає в тому, що це перше дослідження творчої спадщини Л. Лісовського із залученням джерелознавчих і жанрово-стильових факторів. У роботі вперше: охарактеризовано й систематизовано творчий доробок митця; розглянуто його біографію з урахуванням сучасних теорій біографістики: відправного пункту у професійному становленні митця-музиканта (М. Черкашина-Губаренко), універсальності творчої особистості (О. Коменда), біографічного сценарію композитора (Н. Савицька); у науковий обіг уведено епістолярій Л. Лісовського, його щоденники харківського періоду, понад 50 музичних творів; започатковано дослідження практично всіх жанрів композиторської творчості Л. Лісовського; системно розглянуто творчість митця, визначено її жанрові й стильові особливості. Набули подальшого розвитку : теоретичні засади раннього періоду митця-музиканта, формування універсалізму творчої особистості, вікових аспектів композиторської життєтворчості; питання періодизації життєтворчості Л. Лісовського; дослідження біографії і творчого доробку полтавського періоду його життя; визначення ролі творчої спадщини композитора в історії української музики. У музично-історичних працях радянського періоду творчість Л. Лісовського оцінено переважно негативно. Ставлення до нього змінилося в пострадянський період. Життєвий і творчий шлях митця розглянули М. Ржевська, А. Литвиненко, О. Бугаєва, С. Колтишева. Дисертація має вступ, три розділи, висновки. У першому розділі здійснено огляд літератури з теми роботи. З урахуванням основних положень біографістики розглянуто життєвий і творчий шлях Л. Лісовського. За теорією М. Черкашиної-Губаренко, визначальними у «стартовому пакеті» Л. Лісовського як митця-музиканта стали такі фактори: підтримка батьків і родини загалом; виховання в музикантському середовищі; ґрунтовна музична й літературна освіта; усвідомлення свого композиторського хисту як покликання; працелюбність і цілеспрямованість у досягненні мети. За концепцією О. Коменди, Л. Лісовський — універсальна творча особистість, оскільки для нього властиве поєднання більше трьох видів діяльності. Митець досяг значних успіхів у педагогічній, виконавській, музично-критичній, редакторській, перекладацькій та громадській сферах. Проте панівною стала композиторська: написано близько 300 творів майже в усіх актуальних на той час жанрах; музика митця звучала в численних концертах; твори публікувалися у провідних видавництвах і застосовувалися у педагогічній сфері. Тип універсальної особистості Л. Лісовського визначено як універсал-композитор. За концепцією Н. Савицької, біографія Л. Лісовського є прикладом індивідуального хронотопу. Біографічний сценарій композитора укладено за матеріалами його архіву, внесено уточнення до вже відомих фактів. Аналіз останнього, харківського періоду життєтворчості митця дає підстави стверджувати, що індивідуальний хронотоп життєтворчості Л. Лісовського став прикладом блокади його діяльнісної еволюції та охарактеризований як редукований пізній період. У другому розділі розглянуто архів Л. Лісовського, який зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. За матеріалами щоденників композитора охарактеризовано основні напрями його діяльності, виявлено невідомі раніше факти біографії, визначено особливості характеру митця. Особливу увагу приділено авторському опису в мемуарах соціально-економічної ситуації, яка вплинула не тільки на зовнішні обставини життя Л. Лісовського, а й на його морально-психологічний стан. Уточнено деталі деяких історичних подій. Наголошено на великому значенні щоденників для дослідження історії музичної культури й індивідуальних доль митців, підкреслено актуальність і новизну щоденників Л. Лісовського як документа епохи. Розглянуто епістолярій Л. Лісовського. Здійснено періодизацію його листувань, виявлено жанрові особливості й тематику листів у різні періоди життєдіяльності митця. За листуванням із діячами мистецтва проілюстровано складні процеси в культурі 1920-х — початку 1930-х років. Епістолярій композитора має ознаки «епістолярного дискурсу» того часу, відбиває жанрові зміни в ньому: помітно зменшується кількість приватних листів, порівняно з раннім періодом, у пізньому переважає ділова кореспонденція. Охарактеризовано постаті адресатів і адресантів за такими категоріями: колеги-композитори, учні, видавці, діячі культури, родинне коло. Розкрито значення листів як документів свого часу, а також акцентовано їх важливість для розуміння особистісних і професійних характеристик митця, реалій життя певного історичного періоду (факти, події, процеси). У третьому розділі розглянуто композиторську творчість Л. Лісовського, визначено її жанрово-стильові особливості. Камерно-вокальні й фортепіанні твори охарактеризовано як основу творчої спадщини митця. Докладно проаналізовано твори пріоритетних для Л. Лісовського жанрів (камерно-вокальної і фортепіанної музики): мелодекламації, сатири, байки, музичні жарти, комічну сюїту «У приказных ворот», комічний романс «Кукушка и Петух» вокальний цикл «Загадки. 60 музичних малюнків для голосу і фортепіано», вокальну сюїту «Ерос і Психея», цикл фортепіанних мініатюр «На выставке собак. Семь фотографий». Виявлено жанрові особливості мелодекламацій Л. Лісовського: використання двох різновидів цього жанру — читання тексту згідно з фіксованою ритмічною партією та імпровізаційного виконання без ритмічної фіксації вокальної партії; застосування різних жанрових моделей (вальсу, маршу, хоралу, пісні, романсу, зокрема й циганського), іноді поєднаних у межах одного твору; розширення ролі фортепіанного супроводу і надання йому семантичного значення у відтворенні вербального тексту; створення мелодекламацій як суто музичного, а не літературного чи театрального жанру. Стильові особливості мелодекламацій: розвиток традицій російської композиторської школи для відтворення східної тематики; вплив ладо-гармонічної мови П. І. Чайковського; освоєння і творче застосування стилістичних здобутків імпресіонізму; використання засобів, властивих модерністській музиці; звернення до символістських текстів Е. Толлера, В. Інбер та К. Фофанова. Мелодекламації Л. Лісовського — його творча лабораторія. У 18 зразках цього жанру, створюваних протягом майже тридцяти років, відображено становлення митця та еволюцію його індивідуального композиторського почерку. Засвоєння здобутків провідних творчих шкіл, опанування стилістичних прийомів романтизму, імпресіонізму, символізму й модернізму, високий рівень фортепіанної техніки сприяли створенню оригінальних зразків популярного жанру, новаторського для української музичної культури. Розкрито жанрово-стильову специфіку творів комічної тематики (сатири, байка, комічний романс, комічна сюїта, музичний жарт). Виокремлено такі стилетворчі фактори: фактурні, ладові, гармонічні, динамічні, регістрові, темпові контрасти для створення «портретів» дійових осіб; зіставлення епічних розспівів із фразами говіркою, плавної і стрибкоподібної мелодії; пародійне копіювання інтонацій співбесідника; альтерована акордика для створення гротескових образів; спрощення фактури фортепіанного супроводу і вокальної партії для втілення комічних ситуацій. Виявлено жанрово-стильові впливи романтизму, пізнього романтизму, імпресіонізму, примітивізму. Поєднання зазначених жанрово-стильових компонентів та їх винахідливе застосування є ознакою індивідуального стилю Л. Лісовського і водночас підтвердженням його стильових новацій. Здійснено огляд фортепіанної творчості Л. Лісовського. Проаналізовано цикл «На виставці собак. Сім фотографій». Виявлено жанрово-стильові впливи і стилістичні компоненти: романтизму — яскраві ладо-гармонічні барви (альтеровані акорди), суттєве значення гармонії у створенні образу, жанр і форма мініатюри як основа циклу; пізнього романтизму — поєднання жанрів (хоралу, польки, маршу, полонезу, фокстроту) на рівні циклу й окремого твору, поліладовість, утворена комбінуванням тональних і модальних засобів, переважання дисонуючих акордів і застосування функціональної інверсії, метроритмічна винахідливість; імпресіонізму — колористичність гармонії, використання стилістики джазових жанрів в академічній музиці (жанрових ознак фокстроту, численних септакордів, альтерованих акордів, блюзових нот — низьких третього, п’ятого і сьомого ступенів), фонічність акордики, декоративність і рельєфність музичної тканини, утворена акордовим дублюванням мелодичної лінії; модернізму — утілення мовою звуків технічних і культурних новацій, новий тип програмності. Новаторство композитора полягає в поєднанні зазначених методів у циклічному творі і застосуванні нового типу програмності. Фортепіанний цикл «На выставке собак. Семь фотографий» є зразком освоєння сучасних для композитора стильових тенденцій і впровадження їх в українській музиці. Розглянуто музично-театральні твори: оперу-казку «Именины Розы», буфонаду «Чудо», оперу «Страшная месть», балет «Казка Майської ночі». Охарактеризовано твори української тематики («Думка» для струнного оркестру, пісні на слова українських поетів, кантата «Слава Україні», обробки народних пісень). Акцентовано стильову динаміку у творчості митця: від класико-романтичних тенденцій до модерністських та експресіоністичних. У творчості Л. Лісовського засвоєно цінний для української музичної культури першої третини ХХ століття досвід світової музики — засоби різних стильових напрямів: класицизму, романтизму, імпресіонізму, музичних течій ХХ століття. Практичне значення роботи: матеріали дисертації можна використати в джерелознавчих, історико-музикознавчих і теоретичних дослідженнях української музичної культури кінця ХІХ — першої третини ХХ століть, а також у мистецьких закладах освіти різних рівнів акредитації, зокрема в навчальних курсах з історії української музики, теорії музики, аналізу музичних творів, у спецкурсах із музичного мистецтва України.