Ганна Гаврилець: жанрово-стильові аспекти творчості

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 025 Музичне мистецтво (галузь знань 02 Культура і мистецтво). — Національна музична академія України імені П. І. Чайковського, Київ, 2022. Дисертацію присвячено дослідженню життєтворчості Ганни Олексіївни Гаврилець — однієї з найяскравіших представниць плеяди українських композиторів сучасності, талановитої мисткині, педагогині, майстерної піаністки й активної громадської діячки. Її музика має великий попит серед виконавців і слухачів, звучить в Україні й за її межами. Композиції мисткині є обов’язковими у програмах численних фестивалів та конкурсів. Однак, незважаючи на вагомі досягнення в усіх сферах діяльності, у яких працювала Ганна Гаврилець, — наукове осмислення її творчості лише розпочинається. У дисертаціях Т. Сухомлінової і Т. Маскович, статтях О. Бенч, О. Беркій, І. Нискогуз, Ю. Пучко-Колесник розглянуто хорові твори мисткині, а композиції інших жанрів майже не досліджено. Не опубліковано жодної монографічної праці, присвяченої творчій діяльності Г. Гаврилець. Докладно не проаналізовано навіть відомі й часто виконувані опуси, не кажучи вже про твори для дітей та юнацтва, які використовуються в навчальному процесі закладів мистецької освіти. Актуальність тематики дисертації зумовлена необхідністю науково осмислити ту сферу музичного мистецтва, у якій є вагомі художні досягнення, яка має великий попит у сучасній концертній практиці, використовується в навчально-педагогічній сфері, — але не відображена в наукових дослідженнях. Такою і є діяльність і творчість Ганни Гаврилець. Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше життєвий і творчий шлях Г. Гаврилець висвітлено із залученням новітніх музикознавчих ідей та основних положень біографістики; складено хронограф життя і творчості; простежено спадкоємні зв’язки у професійній освіті композиторки, укладено її «педагогічний родовід»; здійснено аналіз творчості за жанровим критерієм; охарактеризовано композиторський стиль Г. Гаврилець з урахуванням усіх галузей творчості, у яких вона працювала; до наукового обігу введено і докладно проаналізовано оркестрові твори «До Марії», «Хорал», «Капричіо на честь Святого Миколая», «233 943 Falera», Симфонію-диптих, цикл для скрипкисоло «Екслібриси», п’єсу для тенора-саксофона з оркестром (фортепіано) «Осіння музика», камерну кантату «Погляд в дитинство» на вірші М. Вінграновського, цикл «Фортепіанні п’єси для юних піаністів»; виявлено особливості втілення і трактування теми дитинства у творчості української композиторки. Набули подальшого розвитку теорія універсалізму творчої особистості в українській музичній культурі О. Коменди; теорія відправного пункту в реалізації креативної енергії митця-музиканта М. Черкашиної-Губаренко; дослідження хорової творчості Г. Гаврилець; класифікація дитячої музики (музики для дітей); питання втілення теми дитинства у творчості українських композиторів. Суттєво доповнено список творів Г. Гаврилець та укладено історію їх виконання. Робота має вступ, чотири розділи, висновки. У першому розділі здійснено огляд літератури з теми роботи, визначено методологічну базу для аналітичної складової роботи. Другий розділ присвячено життєвому і творчому шляху Г. Гаврилець. Підґрунтя, на якому формувалася універсальна творча особистість мисткині, закладено ще на початковому етапі її життєвого шляху. Багаті фольклорні й академічні традиції Галичини, де зростала композиторка, народні звичаї та обряди, закорінене в національні джерела родинне середовище, фундаментальна освіта мисткині стали міцною основою для її професійного становлення як композиторки. У зрілий період це відбилося в багатожанровій творчості Г. Гаврилець із притаманними їй близькістю до народнопісенних витоків і глибиною втілення духовних тем, у майстерності в оперуванні здобутками музичного мистецтва в індивідуально-авторській інтерпретації. Талант, наполеглива праця, мрії та амбіції, підтримка і сприяння батьків, високий професіоналізм наставників на початковому етапі освіти забезпечили стрімкий розвиток молодої мисткині в піаністичній сфері. Г. Гаврилець досягла майстерності, яка давала їй змогу успішно концертувати як сольно, так і в складі дуетів, виконуючи свої твори і музику сучасних композиторів. Родинне оточення, сімейні цінності й соціополітичні умови життя спонукали мисткиню обстоювати свої переконання, брати активну участь у культурно-мистецькому житті й просвітницькій політиці держави. Г. Гаврилець здійснювала активну громадську діяльність, щоб впливати на розвиток культури і цим змінювати ставлення до неї, розвивати творчі організації та об’єднання, відроджувати мистецьку спадщину й підтримувати українських композиторів, виконувати й популяризувати українську музику. Г. Гаврилець перейняла багатовіковий досвід своїх учителів і продовжила розвивати їхні педагогічні здобутки й напрацювання у своїй діяльності. Свідченням цього є, зокрема, клас її випускників-композиторів, більшість із яких уже здобули визнання й посіли чільне місце в культурі України. Г. Гаврилець завжди була вірною своїм ідеалам, принципам і переконанням. Це стало відправним пунктом у реалізації креативної енергії, сприяло формуванню її світогляду для подальшої плідної універсальної полідіяльності. Структура третього розділ у визначається специфікою матеріалу для аналізу, який підпорядковується жанровим критеріям. Мисткиня працює в жанрах симфонічної, камерно-інструментальної, камерно-вокальної та хорової музики. Працюючи з фольклорним матеріалом, композиторка надає перевагу обробкам пісенних першоджерел і стилізації в роботі з народними текстами. Обираючи музичні засоби для реалізації творчих задумів, вона спирається на свій величезний фольклорний багаж, що дає їй змогу створити органічні, справді народні дійства, концерти чи окремі мініатюри. Духовна творчість Г. Гаврилець розвивається в руслі паралітургічної та позалітургічної музики. Мисткиня плідно й органічно розвиває багаті традиції золотої доби українського музичного мистецтва, зокрема М. Березовського. Характерною особливістю її хорової спадщини є рівноцінність духовної та світської творчості. Образ Діви Марії (для композиторки — знаковий образ, оберіг, до якого вона не раз зверталася) утілено в різних жанрах: для хору з оркестром — «Stabat Mater» (розкрито в драматичному ключі), для струнного оркестру — «До Марії» (поєднано антитези духовного і земного), для жіночого хору — «Богородице, Діво, радуйся» (іконоподібний образ відтворено у світлій православній молитві). У роботі над хоровими творами на тексти українських поетів розкриваються романтичні грані авторського стилю. У її симфонічному доробку є і масштабні полотна («Симфонічна поема», симфонієта для альта і струнного оркестру «A-corda», симфонія «Паралелі», Симфонія-диптих, поема «Знаки»), і твори-мініатюри («Canticum», «До Марії», «Хорал», «Капричіо на честь Святого Миколая», «233 943 Falera», «Hymnus»). Творчому методу Г. Гаврилець притаманні майстерне володіння художніми й технічними засобами інструментів, мелодизм, який має вокальну природу, а також балансування між сучасними можливостями композиторської техніки і традиційними напрацюваннями. Приклад цього — оркестрові композиції, у яких простежується яскрава вокальна інтонаційність, фактурне оформлення музичної тканини за хоровим типом («Canticum», «Хорал», «Гімн», Симфонія-диптих, «До Марії» та інші). Ще одна риса стилю композиторки — камерний характер творчості. На це вказують жанри мініатюри, склад виконавців, ідеї, зміст та емоційний спектр творів. У симфонічних творах розкрито світоглядні позиції Г. Гаврилець, утілено філософську проблематику. У цих творах спостерігаємо прагнення композиторки відтворити багатогранність світу і множинність його сприйняття за допомогою багатоманітності музичних форм, оновлення тематизму й активного творчого застосування сучасних систем звукоорганізації. Камерна музика Г. Гаврилець вирізняється образним розмаїттям та розкриває ліричні грані авторського стилю. Композиторка звертається до стилістики фольклорних джерел, квазісерійної техніки та постромантичних засобів. Багатовекторність стилю Ганни Гаврилець характеризується єдністю протилежностей. Вона розпочинала свій творчий шлях як автор популярної музики, а в зрілій творчості зосередилася на академічній. Мисткиня увібрала досвід попередніх поколінь і своєрідно його переосмислила у власній творчості, яка є самобутнім явищем у сучасній українській музиці, яскравим зразком сформованого індивідуального композиторського стилю. У четвертому розділі проаналізовано твори, у яких втілено дитячу тематику. Музика для дітей і про дітей — це невеликий, але надзвичайно важливий для цілісного осягнення творчого портрету пласт у доробку Г. Гаврилець. Її активна педагогічна, виконавська і громадсько-просвітницька практики давали стійке усвідомлення необхідності розвитку дитячого репертуару, а як мати й бабуся мисткиня чудово розуміла світ дитинства і якнайкраще відтворювала його засобами музичного мистецтва. Створюючи музику для дитячого сприйняття композиторка оперувала яскравими образами, з якими асоціюється дитинство, та підкріплювала це барвистою оркестровкою, відомими для дітей фольклорними інтонаціями, мелодіями, але в сучасній авторській інтерпретації. Традиції дитячих колядувань і власний досвід участі в обрядових дійствах дав змогу мисткині органічно ввести дитячі номери в масштабні хорові твори. Композиторка зверталася до жанрів дитячого фольклору й відтворювала щирі дитячі емоції і характери. У творах для юних піаністів Г. Гаврилець використовувала сонорну техніку, що давало їм змогу долучатися до сучасних стильових тенденцій, але у формі, доступній їхньому розумінню та виконавським можливостям. Матеріал дисертаційної роботи можна використати для подальшого наукового осмислення творчості Г. Гаврилець; для дослідження історії української музики загалом і творів для дітей зокрема; у контексті культурних зв’язків між Україною та іншими країнами. Результати дослідження можна застосувати у навчальних курсах з історії української музики та історії української культури в закладах мистецької освіти.