Оперна творчість китайських композиторів-емігрантів в аспекті взаємодії східних та західних традицій

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 025 – «Музичне мистецтво» (02 – «Культура і мистецтво»). Національна музична академія України імені П. І. Чайковського, Міністерство культури та інформаційної політики України, Київ, 2022. Актуальність теми дослідження обумовлена необхідністю вивчення особливостей оперної творчості китайсько-американських композиторів Тан Дуна та Брайт Шена з позиції транскультурних процесів, що активно вивчаються сьогодні, спорадично проникаючи й в галузь музикознавства. Транскультурні процеси пов‘язані напряму з феноменом мистецького діалогу, що констатується в рамках стрімкої глобалізаційної течії, в яку поринув світ у ХХ–ХХІ столітті. У зв‘язку з цим виникає багато питань до творчості композиторів-емігрантів, які, опиняючись за кордоном, стикаються з проблемою стильової ідентифікації як окремого художнього завдання. Неабиякий інтерес представляє вивчення творчості китайськоамериканських композиторів, асиміляція яких в Америці співпала з періодом загального оновлення західної музичної мови та зацікавленості східною культурою. Зокрема, Тан Дуну та Брайт Шену вдалося органічно поєднати у своїй оперній творчості жанрово-стильовий та інтонаційний потенціал західної та східної музики. Їхні опери продовжують лінію розвитку китайського традиційного мистецтва, водночас демонструючи пошук сучасних західних композиторів, інтереси яких лежать на перехресті академічної оперної та орієнтальної музичних традицій. Численні постановки оперних творів цих композиторів в найкращих оперних театрах світового рівня та високі оцінки з боку виконавців, критиків та слухачів унаочнюють статус оперної творчості Тан Дуна та Брайт Шена у сучасному мистецькому просторі. Високий мистецький рівень цих творів не викликає жодних сумнівів та заслуговує на детальне обговорення музикознавчою спільнотою, в контексті широкого транснаціонального мистецького дискурсу. Об’єктом дослідження виступає опера у творчості китайських композиторів-емігрантів в контексті проблеми транснаціоналізації музичного мислення. Предметом дослідження є стилістичні особливості оперних творів Тан Дуна та Брайт Шена в аспекті проблеми транснаціонального музичного мислення композиторів. Мета дослідження – визначити особливості музичної мови Тан Дуна та Брайт Шена в їх оперних творах з точки зору нової стильової ідентичності як результату транснаціонального музичного мислення композиторів. Концепція дослідження зумовила необхідність систематизації наукових джерел та літератури ряду напрямків музикознавства та суміжних галузей знань. Це – джерела, присвячені дослідженню питання транаснаціоналізації музичної творчості в контексті проблеми Схід-Захід; роботи, спрямовані на вивчення музики сучасних китайських композиторів; праці, в яких розглядаються особливості опер китайських композиторів; дослідження, присвячені творчості Тан Дуна та Брайт Шена. В рамках методології дослідження поєдналися теоретичний, системний, історіографічний, компаративний, жанровий, композиційний та інтонаційний аналіз. Це дозволило вивчити концептуальні особливостей проблеми діалогу культур Заходу та Сходу, розглянути оперні твори Тан Дуна та Брайт Шена в системі оперної творчості сьогодення, роз‘яснити соціокультурні параметри, що напряму вплинули на процес транснаціоналізації музичної творчості китайськоамериканських композиторів, порівняти творчі методи Тан Дуна, Брайт Шена та інших композиторів, які працюють в рамках стильової парадигми неоорієнталізму як стильового виявлення транснаціональної музичної творчості, та прояснити тематичні, фактурні і композиційні компоненти музичного матеріалу опер Тан Дуна та Брайт Шена. У дисертації вперше в українському музикознавстві висвітлено проблематику транснаціоналізації музичної творчості як результату діалогу культур та глобалізації світового музичного простору; визначено роль Тан Дуна та Брайт Шена як провідних діячів китайськоамериканської музичної культури з транснаціональним музичним мисленням; відтворено картину стильової еволюції оперної творчості Тан Дуна та Брайт Шена в бік транснаціоналізації музичного мислення; простежено рівні відповідності творчості композиторів художньоестетичним напрямкам неоорієнталізму та композиторським технікам ХХ– ХХІ століть; виявлено особливості поєднання в операх китайськоамериканських композиторів етнохарактерних елементів китайської музичної творчості з академічною музичною мовою. У дисертації визначається, що взаємодія східної та західної музичних традицій представляє складне та водночас цікаве питання сучасного музикознавства. Історіографічний зріз проблеми показує, що західні музиканти постійно зверталися до східного мистецтва, екстраполюючи на нього західну естетику, формуючи своєрідні стильові напрямки – шинуазрі, турецький або мароканський стилі тощо. Східна тематика набула принципово інакшого звучання наприкінці ХХ століття: увага до Сходу в цей період пов‘язується з трансформацією мислення композиторів, які підкреслюють культурні відмінності Сходу та Заходу через звернення до гібридної мистецької традиції. Визначено, що процес формування культурної ідентичності східними композиторами, які емігрували в західні країни, віддзеркалює феномен транснаціоналізації їхнього музичного мислення, пов‘язаного з сучасними способами культурного відтворення. Транснаціональні поля композиторської творчості композиторів-емігрантів стають платформою для виявлення подвійної ідентичності композиторського стилю та допомагають встановити нові парадигматичні обставини музичної творчості. У зв‘язку з цим у дисертації пропонується декілька відносно нових для музикознавства понять. Транснаціоналізмом музичної творчості називається своєрідний процес культурного відтворення, притаманний творчості композиторів-емігрантів, які сполучають у своїх композиціях стильові ознаки декількох національних музичних стилів, резидентами яких вони виступають. Транснаціоналізм музичної творчості допускає декілька способів поєднання композитором музичних характеристик двох (або більше) культурних традицій – сепарацію, екстраполяцію та інтеграцію. І саме інтеграція вбачається найбільш репрезентативним способом проявлення композиторської індивідуальності у нових контекстних умовах, до яких потрапляє автор. Вона, з одного боку, демонструє систему множинних зв‘язків, встановлених в рамках транснаціонального поля композиторської творчості, а з іншого – конкретизує новий біфокальний стильовий профіль композитора. Констатується, що транснаціональними рисами позначена творчість ряду китайських композиторів-емігрантів – Чжоу Венчжуна, Чень І, Брайт Шена, Тан Дуна, Хуан Руо та Чжоу Лонг. Вказується, що музичний стиль цих музикантів зазнає впливу китайської культури та водночас перебуває під тиском сучасних композиторських технік західного зразка. В рамках культури постмодерну ці композитори реконструюють тип орієнталізму, укоріненого в свідомості західного слухача, та витісняють минулі кліше взаємодії культур новим образом Сходу. Аналіз оперної творчості Тан Дуна виявляє, що східні музичні елементи підкреслюють самоідентичність композитора-емігранта, проте неоднаково проявляються в різні періоди творчості. В ранніх операх Тан Дуна східні елементи виявляються екзотичними та спрямованими цілковито на західного слухача. Він обирає міфічні сюжети та найбільш яскраві засоби виразності, вдаючись до найнезвичніших та найекстравагантніших прийомів (наприклад, відтворюючи шаманський обряд в «Дев‘яти піснях» або використовуючи органічні інструменти в «Півонієвому павільйоні»), що вплітаються в західну постмодерністську канву експериментальної музики. Водночас, встановлюється, що опери «Дев‘ять пісень», «Марко Поло» та «Півонієвий павільйон» віддзеркалюють увагу композитора до китайської класичної естетики та філософських ідей, що також відбиває творчий метод постмодернізму та євроамериканського авангарду. Зазначено, що в більш пізніх операх Тан Дун поступово досягає стильової ідентичності, базисом якої стає транснаціональна позиція. Вона заснована на поєднанні неоорієнталістського підходу та західного авангарду. Це проявилося у зверненні до історичних сюжетів та постатей, більш стриманому використанні східних концептів творчості, відмові від безпосереднього звернення до музичного фольклору, зменшенні ролі імпровізації, введенні саморобних інструментів. На основі спостережень, отриманих в результаті аналізу оперної творчості Брайта Шена, зазначається, що у своїй оперній творчості, так само як і Тан Дун, він робить спробу стерти музичні межі між китайським та західним мистецтвом. Композитор демонструє музичний стиль, в рамках якого він вдало сполучає східну культурну сутність та обізнаність західними музичними традиціями, шукаючи спосіб органічно поєднати китайський театр з західними авангардними музичними прийомами. Це проявляється у використанні в операх народних мелодій, пентатоніки, складних ритмічних малюнків, традиційних інструментів, манер співу тощо. Констатовано, що в ранніх операх Брайта Шена взаємодія східних та західних музичних традицій носить більш поверхневий характер і лише в опері «Мрія Червоної палати» відбувається остаточна творча ідентифікація композитора. В цій опері Брайта Шен майстерно змішує музичні ознаки пекінської опери та європейського оперного театру, формуючи нову синтетичну цілісність. Це – сполучення тембрової драматургії з особливостями тембрового смислового навантаження у китайській традиційній опері; інтерпретація тембрами західного оркестру традиційних ритмів пекінської опери (екстраполяція тембрових характеристик в рамках транснаціонального поля музичної творчості); використання пентатоніки різних типів (дорійська пентатоніка, блюзова пентатоніка) на фоні складного гармонічного спектру авангардного оперного твору. Робиться висновок, що пролонгація національних орієнтальних традицій, засвоєння світового оперного досвіду, а також ентузіазм нового покоління китайських композиторів – як в Китаї, так і за кордоном – дозволяє говорити про їхній цікавий шлях до самоідентифікації. Зазначається, що транснаціональний статус оперних творів китайськоамериканських композиторів підтверджується виконанням їх по всьому світу та відображає множинність проявів міжкультурного діалогу як провідного механізму культурного відтворення сьогодення. Основні положення і висновки дисертації можуть стати основою для подальших науково-теоретичних розвідок, спрямованих на вивчення ролі та значення сучасних оперних творів не тільки в рамках транснаціонального музичного мислення композиторів, а й у контексті проблеми транснаціонального простору сучасної культури та у виконавському аспекті. Результати дисертації можуть бути залучені в якості основного або додаткового матеріалу до навчальних курсів вищих навчальних музичних закладів, пов‘язаних з вивченням історії оперного мистецтва, історії та практики східної музики, музичної соціології тощо.