Музично-хорова освіта Сіверського краю в контексті української мистецької традиції кінця ХХ – початку ХХІ століття

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 034 Культурологія. Національна музична академія України імені П. І. Чайковського, Міністерство культури та інформаційної політики України. Київ, 2023. Актуальність дослідження. Музично-хорова освіта, що є невід’ємною складовою загальнонаціонального культурного простору, сприяє формуванню повноцінного уявлення про традиції та культуру певного народу. Історичні передумови формування та розвитку хорового виконавства значною мірою впливають на сучасний стан освіти. В дисертаційному дослідженні приділено увагу процесу формування хорових традицій з огляду на тогочасні соціокультурні процеси. Традиції хорового співу в Україні сягають своїм корінням до глибини віків. Сіверщина – північний регіон України, де дбайливо збережені автентичні традиції часів Київської Русі, які сьогодні майстерно збагачують культурній простір України, відігріває одну з ключових ролей на мистецькій сцені. Реформаційні процеси в суспільному світогляді сприяли формуванню нових музично-хорових традицій, виявляючи необхідність професійної музичної освіті. В умовах духовного відродження та нових історичних реалій зростало значення досліджень з історії художньої культури кожного регіону держави як невід’ємної складової загальнонаціонального культуротворчого процесу. Здобуття Україною незалежності стало поштовхом до відновлення забутих, трансформації русифікованих та зародження нових музично-хорових традицій на хвилі національного піднесення. Аналіз діяльності закладів початкової, середньої та вищої музичної освіти регіону дає змогу визначити чинники впливу на діяльність професійних та аматорських хорових колективів регіону. Дослідження творчої діяльності професійних та аматорських колективів регіону потребує уваги до репертуарної політики, у якій переплітаються зразки українських народних пісень, духовної музики та твори сучасних місцевих композиторів. Зупинимось на поняттях, які визначають теоретичну основу дослідження. Традиції – зафіксовані, закріплені чи збережені риси певного культурного об’єкта, які передаються від покоління до покоління. Освіта – процес отримання нових чи вдосконалення існуючих знань та навичок з метою їх подальшого практичного використання. Освіта має дві складові – теоретичну (як процес отримання знань) і практичну (як процес застосування отриманих теоретичних знань на практиці, використання отриманої інформації для здійснення певної діяльності). Саме формування та розвиток традицій музично-хорової освіти певного регіону України як окремого мистецького осередку з власними, відмінними від інших, рисами, і визначає Сіверщину як окремий культурний елемент загальнодержавної мистецької традиції. Власне, цей процес є достатньо маловивченим, з огляду на його не завершеність, що і зумовлює актуальність теми дослідження. Об’єктом дослідження є мистецький простів України кінця ХХ – початку ХХІ століття в його регіональному аспекті. Предметом дослідження є музичнохорова освіта Сіверщини, процес її розвитку, становлення та вплив на діяльність професійних та аматорських колективів регіону. Хронологічні межі дослідження охоплюють період з 1991 року до сьогодення, зважаючи на масштабні потрясіння останніх років. Мета дослідження полягає у визначенні традицій хорової освіти регіону та з’ясуванні рівня їх впливу на загальномистецький простір України У сучасному науковому просторі питання музично-хорової освіти часів незалежності України як окремного соціокультурного процесу є недостатньо висвітленим. Зокрема, відсутні дослідження, присвячені комплексному вивченню етапів зародження традицій музично-хорової освіти, історичних чинників, які вплинули на їх формування, власне самого освітнього процесу та творчо-виконавської діяльності вокально-хорових колективів регіону, як результату освіти. В процесі роботи над дисертаційним дослідженням було опрацьовано наукову літературу з необхідних питань, архівні джерела державних установ, матеріали приватних архівів митців Сіверського краю, проведено низку зустрічей з провідними музикантами та викладачами Чернігівського музичного коледжу ім..Л. Ревуцького, ННІ мистецтв імені Олександра Ростовського Ніжинського державного університету ім.. М. Гоголя та Ніжинського коледжу культури та мистецтв ім.. М. Заньковецької як представниками Чернігівської хорової школи та носіїв хорових традицій регіону. Наукова новизна дослідження полягає у концептуалізації музичнохорової освіти Сіверського краю як провідного формотворчого чинника регіонального та всеукраїнського мистецького простору періоду незалежності. В дисертаційному дослідженні вперше в українському науковому просторі створюється цілісне теоретичне уявлення про історично зумовлені структурні та семантичні риси музично-хорової освіти Сіверщини, тобто створюються передумови для розбудови єдиної теорії регіональної музичної культури. В рамках дослідження вперше здійснюється повноцінний аналізу діяльності всіх хорових колективів регіону, як народних аматорських колективів регіону з метою визначення регіональних особливостей хорового виконавства. Наукове дослідження практичної складової професійної підготовки диригентахормейстера на усіх етапах музично-хорової освіти дозволяє визначити основні вектори професійної підготовки митця. Історичний аналіз передумов становлення традицій музично-хорової освіти Сіверщини, дозволяє виявити закономірності та рівень впливу культурної політики держави на мистецький простір. Важливим узагальненням в процесі дослідження передумов історичного формування традицій хорової освіти введення нового поняття «культоцид» для визначення процесу планомірного знищення надбань культури, мови, традицій за національними чи етнічними мотивами. У дисертації набуло подальшого розвитку вивчення характерних рис чернігівської хорової школи, рівня його впливу на формування українського мистецького простору означеного періоду. Вплив київської, харківської, одеської та львівських шкіл, інтегрований в давні духовні традиції Сіверського краю став важливими чинником в процесі формування сучасних освітніх та фестивальних традицій регіону. Виявлено, що найбільший вплив на формування традицій музично-хорової освіти Сіверського краю мали духовні заклади, зокрема монастирі, та діючі при них церковно-приходські школи, які заклали підвалини професійної хорової освіти краю. Сьогодні ці традиції активно відроджуються завдяки децентралізації освіти, відсутності регламентованого репертуару, фестивалям духовної музики. Також, в науковому дослідженні пропонується новий цілісний підхід до процесу дослідження музично-хорової освіти, з огляду на всі ланки функціонування хорового виконавства, зокрема у діяльності гуртків при середні та вищих навчальних закладах. Важливо, що в науковій розвідці вперше досліджено вплив культурної політики держави на освітній процес в мистецьких школах. Вперше в науковому просторі було здійснено вивчення впливу карантинних обмежень та інших суспільних потрясінь (війна з московією) на музично-хоровий навчальний процес. Запропоновані результати в межах проведеного наукового дослідження мають надзвичайно важливу практичну цінність з огляду на початок процесу переосмислення сучасної реальності та можуть бути використані у складанні навчальних курсів з методичних фахових хорових дисциплін, також будуть корисні директорам та художнім керівникам творчих колективів, івентменеджерам та критикам.