Орфоепія як кроскультурна детермінанта виконавської інтерпретації вокальної музики

Abstract

Зміст анотації. Наукове обґрунтування присвячено дослідженню феномену вокальної орфоепії та його ролі у вокальному виконавстві. Багатоаспектність явища розкривається через звернення до його історичних передумов, кроскультурних проявів та художньо-виконавського потенціалу. Об’єкт дослідження в роботі — практика мультилінгвального вокального виконавства як сфера взаємодії мовних і музично-культурних традицій, що передбачає освоєння та художнє втілення виконавцем властивого їм мовного, музично-інтонаційного, артикуляційно-фонетичного, вокально-технічного досвіду та уявлень про звучання. Предмет дослідження — вокальна орфоепія як чинник і носій кроскультурної взаємодії у виконавській інтерпретації вокальної музики. Актуальність теми зумовлена особливостями виконавської практики сьогодення. Процеси глобалізації — міжнародна мобільність виконавців, система міжнародних конкурсів та космополітичний характер сучасної артистичної кар’єри — та діджиталізація музичної культури утворюють той контекст, у якому мультилінгвальність, що історично властива вокальному мистецтву, набуває нового масштабу, взаємодія різних мовних і музично-культурних традицій стає більш інтенсивною. Репертуар, сформований за таких умов, ставить перед виконавцем завдання не лише нормативної вимови, а й пошуку художньо переконливих засобів втілення кроскультурної взаємодії в музиці.

Особливої актуальності саме для вітчизняного мистецтвознавства проблема вокальної орфоепії набуває у зв’язку з розширенням присутності українського вокального мистецтва в міжнародному виконавському просторі після 2022 року та зверненням до українського репертуару виконавців, для яких українська мова не є рідною. Водночас в українському музикознавстві художньо-виконавські функції вокальної орфоепії та її роль у взаємодії різних мовно-вокальних традицій залишаються недостатньо систематизованими. Мета роботи полягає у тому, щоб дослідити роль вокальної орфоепії у кроскультурній взаємодії мовних і музично-культурних традицій у практиці мультилінгвального вокального виконавства та окреслити художньо-виконавські й методологічні засади роботи з нею. Поміж основних завдань дослідження — простежити історичні передумови, еволюцію вокальної орфоепії та процес її термінологічного закріплення; охарактеризувати італійську, німецьку та українську мовно-вокальні традиції з погляду взаємодії їхніх артикуляційно-фонетичних, музично-інтонаційних і вокально-технічних параметрів; окреслити методологічні засади роботи над вокальною орфоепією та можливості застосування цифрових інструментів для аналізу її виконавських проявів; проаналізувати орфоепічні аспекти кроскультурної взаємодії у практиці виконання різномовного вокального репертуару та їхню роль у художній інтерпретації; виявити роль вокальної орфоепії у формуванні та медіарепрезентації виконавського образу в кроскультурних і мультимедійних контекстах. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні компаративного, семіотичного та виконавсько-інтерпретаційного підходів. Для поглибленого аналізу окремих проявів кроскультурної взаємодії застосовано метод case study (підрозділ 2.2). Для виявлення та характеристики окремого тематичного напряму українського вокального виконавства на матеріалі цифрових стримінгових платформ у підрозділі 2.2.3. застосовано контент-аналіз. Для

об’єктивізації фізично-акустичного виміру вокальної орфоепії у підрозділі 1.3 застосовано спектральний аналіз. Наукова новизна дослідження полягає в концептуалізації вокальної орфоепії як чинника і носія кроскультурної взаємодії у виконавській інтерпретації вокальної музики. Запропоновано розглядати орфоепічні параметри вокального виконання не лише в аспекті норм вимови, а й як складову художнього образу, безпосередньо пов’язану з культурно-лінгвістичними й музично-інтонаційними традиціями та особливостями вокальної техніки. На матеріалі окремих виконавських і рецептивних кейсів виявлено різні форми функціонування орфоепії у ситуаціях кроскультурної та інтермедіальної взаємодії. Окреслено можливості цифрових технологій для об’єктивізації фізично-акустичних параметрів вокальної орфоепії та розширення доказової бази її дослідження. Практичне значення дослідження полягає у можливості застосування його результатів у виконавській та вокально-педагогічній роботі над мультилінгвальним академічним репертуаром. У підсумку дослідження доведено, що у практиці мультилінгвального академічного вокального виконавства вокальна орфоепія виходить за межі нормативної вимови і набуває ширшого художньо-інтерпретаційного значення: через взаємодію мовних, музично-інтонаційних та вокально-технічних чинників вона бере участь у формуванні звукового образу твору та виступає одним із засобів кроскультурної взаємодії.