Короткий опис(реферат):
У ХХ столітті музичне мистецтво зазнало суттєвих змін, пов’язаних із переосмисленням традиційних стилів, активним розвитком нових композиторських напрямів та розширенням виконавських можливостей інструментів. Одним із важливих явищ цього періоду став неокласицизм – стильовий напрям, що передбачає звернення до музичних форм і жанрів попередніх епох із їх подальшим переосмисленням у сучасній музичній мові. Неокласичні тенденції помітно проявилися в арфовому мистецтві, яке у ХХ столітті пройшло шлях від переважно салонного інструмента до повноцінного концертного інструмента з розвиненим сольним репертуаром. Значну роль у цьому процесі відіграли представники французької арфової школи, а також музиканти-емігранти, які сформували американську виконавську традицію. Однією з ключових постатей цього процесу є Марсель Гранжані (1891– 1975) – видатний арфіст, композитор і педагог, представник французької арфової школи, який зробив значний внесок у розвиток арфового мистецтва як у Європі, так і в Америці. Ним було закладено фундамент арфової педагогіки Нового Світу, яка не мала до того часу національно визнаного характеру і фактично існувала тільки у зв'язку з діяльністю окремих викладачів. Його творчість поєднує риси французької імпресіоністичної традиції та американської школи з новими тенденціями американського музичного середовища. В роботі висвітлено життєвий і творчий шлях Марселя Гранжані в аспекті формування його особистості в контекстах французької та американської арфової школи; визначено характерні особливості композиторського та виконавського доробку митця; охарактеризовано неокласичні риси у творчості Марселя Гранжані; проаналізовано жанрово-стильові та інтонаційні особливості твору «Арія в класичному стилі» ор.19; здійснено виконавський аналіз «Арії в класичному стилі» ор. 19. У підсумку зазначено, що виконавський аналіз «Арії в класичному стилі» дозволяє систематизувати практичні завдання інтерпретатора, спрямовані на досягнення витонченого звукового балансу, тембрової диференціації та мікродинамічного самоконтролю. Основними стратегіями інтерпретації твору є досягнення безперервного cantabile в умовах природного згасання струн та рельєфне виокремлення тематичних ліній, прихованих усередині акордово-арпеджованої тканини. Практичний інструментарій арфіста охоплює: постійне темброве варіювання за допомогою зміни позицій звуковидобування, специфічне інтонування безперервного пасажного потоку в середньому епізоді, а також майстерність філірування звуку в імпровізаційній сольній каденції. Марсель Гранжані став справжнім модератором діалогу між французькою та американською арфовими школами. Він переніс найкращі європейські традиції в освітній простір США. Перетворивши арфу на повноцінний концертний інструмент. Гранжані створив міцну виконавсько-педагогічну базу, яка й сьогодні залишається головним орієнтиром для арфістів у всьому світі.
