У статті висвітлюється феномен авторської школи Костянтина Жукова як унікального явища сучасної музично-педагогічної культури, що постає у формі цілісної системи професійної підготовки музиканта. Школа репрезентує складний багаторівневий процес формування виконавської індивідуальності, у якому органічно поєднуються особистісний стиль інтерпретації, глибока філософія навчального процесу та виважений підхід до художньо-технічного опанування музичного тексту. Розглянуто ключові методологічні засади авторської концепції, її діалог із традиціями української баянної школи, започаткованої видатними діячами вітчизняного мистецтва, зокрема А. Семешком, і водночас – відкрите прийняття новітніх підходів, які відображають потреби динамічного розвитку сучасного мистецько-освітнього середовища.
Особливий акцент зроблено на розумінні виконавської техніки як цілісного, інтегративного поняття, що охоплює не лише фізіологічні аспекти володіння інструментом, але й глибокі емоційно-психологічні й когнітивні механізми інтерпретаційної діяльності. Аналізується репертуарна стратегія школи, що включає широкий спектр стилістичних пластів, і роль творчої свободи як одного з визначальних чинників художнього самовираження виконавця. Також окреслено педагогічні підходи до розвитку креативного мислення, імпровізаційної гнучкості та інтерпретаційної сміливості, що формують багатовимірний образ сучасного музиканта. Авторська школа К. Жукова розглядається як ефективна модель виховання універсального виконавця нового покоління, здатного гармонійно інтегрувати академічну досконалість з творчою інноваційністю, зберігаючи спадкоємність традицій і водночас актуалізуючи їх через призму сучасних викликів музичної освіти.
The article highlights the phenomenon of Kostiantyn Zhukov’s authorial school as a unique manifestation of contemporary music-pedagogical culture, which emerges as an integral system of professional musician training. The school represents a complex, multi-level process of shaping performing individuality, in which a personal style of interpretation, a profound philosophy of teaching, and a thoughtful approach to mastering the artistic and technical dimensions of musical works are organically combined. The study analyzes the key methodological foundations of the author’s concept, its dialogue with the traditions of the Ukrainian bayan school, established by prominent national artists, particularly A. Semeshko, as well as its openness to innovative approaches that reflect the needs of today’s dynamically evolving art-educational space.
Special attention is paid to the understanding of performance technique as a holistic, integrative category that encompasses not only the physiological aspects of instrumental mastery but also the deep emotional, psychological, and cognitive mechanisms of interpretive activity. The repertoire strategy of the school is examined, which includes a wide range of stylistic layers, along with the role of creative freedom as one of the defining factors in the artistic self-expression of the performer. The article also outlines pedagogical approaches to the development of creative thinking, improvisational flexibility, and interpretive boldness, which shape the multidimensional profile of the modern musician. K. Zhukov’s authorial school is considered an effective model for nurturing a universal performer of a new generation, capable of harmoniously integrating academic excellence with creative innovation, preserving the continuity of traditions while reinterpreting them in light of contemporary challenges in music education.
