Оркестрова та театральна музика Хуан Жо в контексті китайсько-американських творчих взаємин

Abstract

Дисертацію присвячено комплексному музикознавчому осмисленню оркестрової та сценічної творчості Хуан Жо в координатах сучасних китайськоамериканських творчих взаємин. У хронотопі глобалізованого ХХІ століття, де академічна музика функціонує як система транскордонних обмінів і мобільностей, ідентичність композитора дедалі менше зчитується через прямі етномаркери, кристалізуючись в структурі, тембровій архітектоніці, специфічній метричній організації та позамузичних факторах, що формують індивідуальний часопростір творчості композитора. Саме тому увага фокусується на тезі, що міжкультурна інтеграція в музиці Хуан Жо перетворюється на внутрішній механізм форми, на спосіб мислення матеріалом, тембром і простором. Дослідницьку стратегію спрямовано на інтерпретацію репрезентативної оркестрової та сценічної музики Хуан Жо як багатовимірної системи. Відтак предметом уваги стає трансформація мистецької традиції «китайськості», що переводиться в режим конструктивного принципу в композиторському мисленні, у тому числі через авторську концепцію дименсіоналізму, що функціонує як домінантний, проте відкритий метод організації звукового процесу. Ідея дисертації ґрунтується на тезі, що у сучасній китайсько-американській музиці національно-стильова семантика вибудовується як внутрішня конструкція твору — через жанрове мислення, темброво-фактурну організацію, просторово-часову драматургію та модуси програмності. Актуальність теми визначається трьома взаємопов’язаними чинниками: наявністю виразної наукової лакуни — відсутністю системних музикознавчих праць, що комплексно аналізують оркестрові та театральні твори Хуан Жо у вітчизняному й ширшому академічному дискурсі; потребою методологічної артикуляції дименсіоналізму як естетико-композиційної стратегії (а не декларації), що задає параметри простору, часу, тембру і кінетики та впливає на жанрові трансформації; необхідністю уточнення сучасного розуміння програмності — як внутрішнього механізму смислотворення. Мета дослідження полягає у комплексному музикознавчому осмисленні оркестрової та театральної творчості Хуан Жо у контексті сучасної китайськоамериканської композиторської традиції, з виявленням особливостей жанрового мислення, типів програмності та специфіки реалізації авторської концепції дименсіоналізму. Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у комплексному осмисленні оркестрової та сценічної творчості Хуан Жо як цілісної художньоконцептуальної системи в контексті сучасної китайсько-американської композиторської традиції. У роботі вперше: запропоновано системну інтерпретацію авторської концепції дименсіоналізму як естетико-композиційної стратегії, що визначає специфіку формоутворення, програмності та просторово-часової організації музичного матеріалу в оркестрових і сценічних творах композитора; розроблено типологію програмності у творчості Хуан Жо (культурногенетичної, метафорично-кінестетичної, філософсько-онтологічної та екзистенційно-меморіальної), що дозволяє переосмислити програмність як процесуальну та концептуальну категорію сучасної музики, а не як ілюстративний наратив; виявлено та систематизовано жанрові стратегії композитора в оркестровій, камерно-симфонічній та сценічній музиці, зокрема модифікації симфонії, камерної симфонії, опери, інструментального театру та перформативних форм у координатах міжкультурної ідентичності; обґрунтовано роль міжкультурної інтеграції як конструктивного принципу творчості Хуан Жо, що реалізується не через стилізацію чи еклектику, а через внутрішню трансформацію інтонаційних, тембрових і драматургічних моделей; введено до наукового обігу та проаналізовано низку оркестрових і сценічних творів композитора, які досі не були предметом спеціального музикознавчого аналізу в українській науці.