Поетика сонета у камерно-вокальній творчості українських композиторів ХХ–ХХІ століття

Abstract

Наукова проблема дисертації полягає у потребі висвітлення специфіки функціонування сонета як літературно-поетичної основи камерно-вокального твору в контексті доробку українських композиторів ХХ–ХХІ століття. Зазначений дослідницький напрям передбачає зосередження на ключових параметрах, зокрема: географії та динаміці інтенсивності музично-поетичної сонетної творчості в українській музиці означеного періоду; поетичних преференціях авторів українських сонетних солоспівів; ступені узгодженості їхньої структури з поетичним сонетним каноном; особливостях взаємодії фонетичної «партитури» сонетного тексту з його музичним оформленням. Мета дослідження – виявлення й окреслення специфічних особливостей поетики сонета в українських солоспівах ХХ–ХХІ століття. Об’єкт дослідження – камерні вокальні твори українських композиторів ХХ–ХХІ століття, в основу яких покладено тексти сонетів. Предмет дослідження – специфіка рецепції та інтерпретації сонета в українських камерно-вокальних творах ХХ–ХХІ століття в контексті взаємодії їхньої вербальної та музичної компонент. Хронологічні межі дослідження. Досліджуваний історичний період охоплює ХХ століття та першу чверть ХХІ століття. Нижньою межею окресленого періоду є 1905 рік – поява одного з перших, віднайдених нами камерно-вокальних творів із сонетним текстом в якості поетичної основи: солоспіву Федора Якименка «Озимандія» на слова англійського поета Персі Біші Шеллі. Верхня межа – 2025 рік, дата написання новітніх зразків українського музичного сонетарію: солоспіву «Любов» Мирослава Волинського на текст Василя Симоненка, а також другої редакції вокального циклу № 5 Олександра Опанасюка, написаного на тексти сонетів Вільяма Шекспіра. Наукова новизна. Дисертація являє перше в українському мистецтвознавстві дослідження особливостей поетики сонета в контексті української камерно-вокальної творчості ХХ–ХХІ століття. У роботі вперше здійснено первинне накопичення та систематизацію даних щодо музично-сонетної творчості українських композиторів; каталогізовано камерно-вокальні твори українських композиторів, що створені на тексти сонетів в абетковому та хронологічному порядку; системно досліджено особливості відтворення динаміки звучності сонетних текстів в українських камерно-вокальних солоспівах за допомогою методики Сергія Бураго; проаналізовано і презентовано неопубліковані солоспіви Миколи Дремлюги, а також виданий вперше вокальний цикл № 5 Олександра Опанасюка на слова Вільяма Шекспіра; здійснено поглиблений компаративний аналіз камерно-вокальних творів українських композиторів, написаних на текст сонета Персі Біші Шеллі «Озимандія». У роботі узагальнено та системно викладено інформацію стосовно історії, хронології, а також стильових та концептуальних характеристик українських камерно-вокальних творів ХХ– ХХІ століття із сонетними текстами в основі. Дослідження є внеском у розробку проблематики семантичної взаємодії та взаємопроникнення систем виражальних засобів музичного мистецтва та поезії в контексті камерновокального твору, а також питань «дифузії» музикознавчого та літературознавчого категоріально-понятійного апарата. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані в навчальних курсах «Історія української культури», «Історія світової культури», «Музика ХХ століття», «Концертмейстерський клас», «Аналіз музичних творів», «Історія української музики», «Основи музичної інтерпретації», «Концертмейстерський супровід», «Музична критика», «Сучасна музика: тенденції та концепти», «Нотні видання у сучасній виконавській практиці», «Музика українського зарубіжжя», «Українська музична культура ХХ-ХХІ ст.». Водночас вони мають практичне значення для виконавців і педагогів (викладачів вокалу, концертмейстерів), оскільки сприяють глибшому розумінню особливостей інтерпретації словесного тексту сонетів, їх інтонаційного втілення та взаємодії поетичного і музичного компонентів.