Гаксіанська перспектива фестивної культури: між трансценденцією та симуляцією

Abstract

Досліджено феномен сучасної фестивної культури крізь призму антиутопічних та візіонерських концепцій Олдоса Гакслі, Джорджа Орвелла, Ніла Постмана. Здійснено культурологічний аналіз концепцій фестивної культури як симуляції та трансценденції, двох протилежних проєктів майбутнього, створених Олдосом Гакслі, що є унікальною новаторською оптикою даної розвідки. З’ясовано, що фестивність як маркер сьогочасної культури є ключовим інструментом конструювання соціальної реальності, тональність якої визначає сутність того чи іншого суспільства — репресивного чи гармонійного. Аргументовано на основі оптики обох мислителів — Олдоса Гакслі та Джорджа Орвелла — шляхи, за якими знищується сам дух культури, а саме: перетворенням на інструмент гноблення, за орвеллівською традицією, або перетворенням на розвагу, за гаксліанським проєктом. Встановлено, що, Джордж Орвелл бачить культуру як в’язницю — жорстку систему примусу, цензури та переписування історії, де будь-яка автономія думки знищується, а Олдос Гакслі — культуру як бурлеск. Концептуалізовано сучасну фестивну культуру в аспекті парадигмальної боротьби двох фундаментальних, але протилежно спрямованих імпульсів, де: з одного боку, це імпульс до трансценденції — глибинна, архаїчна потреба людини у виході за межі буденності, у переживанні єдності зі спільнотою, «communitas» (Віктор Тернер) та інтенції до вищого сенсу; з іншого боку, це імпульс до симуляції — бажання отримати організований, безпечний, контрольований ескапізм, який лише імітує свободу та трансценденцію. Виявлено специфіку парадоксальної актуалізації та поєднання двох моделей культури в реаліях сучасного інформаційного/цифрового суспільства. Доведено, що дві заявлені концепції культури Олдоса Гакслі, постають антропологічними моделями. Констатовано подальші перспективи осмислення феномену фестивної культури крізь призму дозвіллєвих практик, фестивально-конкурсного руху, повсякденної культури, що дозволить розширити міждисциплінарний та методологічний потенціал дослідження.

The phenomenon of contemporary festival culture has been explored through the prism of the dystopian and visionary concepts of Aldous Huxley, George Orwell, and Neil Postman. A cultural analysis of the concepts of festival culture as simulation and transcendence has been conducted, focusing on two opposite future projects created by Aldous Huxley, which serve as a unique and innovative perspective for this study. It has been established that festivity, as a marker of contemporary culture, is a key tool for constructing social reality, the tone of which determines the essence of a particular society — whether repressive or harmonious. The paths by which the very spirit of culture is destroyed have been argued, based on the perspectives of both Aldous Huxley and George Orwell. These are: transformation into a tool of oppression, according to Orwellian tradition, or transformation into entertainment, according to Huxleyan vision.It is found that George Orwell views culture as a prison — a rigid system of coercion, censorship, and rewriting history, where any autonomy of thought is destroyed. Aldous Huxley, on the other hand, perceives culture as a burlesque. Modern festival culture is conceptualized as a paradigmatic struggle between two fundamental, yet oppositely directed impulses: on one hand, an impulse towards transcendence — a deep, archaic human need to go beyond the mundane, to experience unity with the community, "communitas" (Victor Turner), and the intention for a higher meaning; on the other hand, an impulse towards simulation — a desire for an organized, safe, controlled escapism that only imitates freedom and transcendence.The study identifies the paradoxical actualization and combination of these two cultural models in the realities of the modern informational/digital society. It is argued that Aldous Huxley's two proposed cultural concepts present anthropological models. Further perspectives on understanding the phenomenon of festival culture through the lens of leisure practices, festivalcompetition movements, and everyday culture are proposed, which will expand the interdisciplinary and methodological potential of this research.