Фортепіанна творчість Лей Ляна в контексті синкретизму музичного мислення композитора

Abstract

Сучасна академічна музика дедалі виразніше осмислюється як простір взаємодії культурних досвідів, типів мислення та моделей слухання, де проблема «впливів» поступається питанню внутрішньої організації художнього мислення. У цьому контексті особливої ваги набуває творчість американського композитора китайського походження Лей Ляна (Lei Liang, 梁雷; нар. 1972), для якого музика постає не лише сферою естетичного висловлювання, а й формою інтелектуальної та етичної рефлексії. Лей Лян є репрезентативною постаттю нової генерації композиторів доби глобалізації, чия творчість пов’язана з глибинним переосмисленням китайської інтелектуально естетичної традиції та західної університетської культури. Його музика виявляє особливий тип художньої цілісності, що не зводиться до стилістичних, жанрових чи композиційних ознак, оскільки її ключові процеси розгортаються на рівні музичного мислення, де взаємодіють культурна пам’ять, філософія світосприйняття, етична позиція та звукова організація. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в українському музикознавстві вперше введено до українського наукового дискурсу постать Лей Ляна – одного з провідних композиторів сучасності; комплексно досліджено фортепіанну творчість Лей Ляна періоду 1999–2017 рр.; обґрунтовано застосування поняття синкретизму як аналітичної категорії музичного мислення, що дозволяє осмислювати композиторську свідомість як форму внутрішньої єдності різних типів мислення; виявлено специфіку синкретизму музичного мислення Лей Ляна, що формується у взаємодії китайської образно-філософської традиції сян-мислення та західних логіко-концептуальних моделей, без редукції однієї традиції до іншої; систематизовано та проінтерпретовано ключові концепти композиторського мислення Лей Ляна (однотонова поліфонія, дихання, тіні, трансформація) як органічні складові його музичного висловлювання; показано, що фортепіанна творчість Лей Ляна є невід’ємною частиною цілісного художнього простору його мислення, у якому синкретизм реалізується через інтеграцію різних способів слухання, звукової організації та культурної пам’яті. Показано, що поняття синкретизму в сучасному гуманітарному дискурсі ХХ–ХХІ століть виходить за межі історико описового терміну й набуває статусу аналітичної категорії для дослідження музичного мислення в умовах кроскультурної взаємодії. У цьому контексті окреслено співвідношення китайської образно-процесуальної традиції сян мислення та західної логіко-концептуальної моделі як різних, але внутрішньо сумісних модусів організації художнього досвіду. Доведено, що композиторське мислення Лей Ляна формується на перетині життєтворчих, культурних та етичних чинників і постає як цілісна філософія творчості, де музика осмислюється як форма відповідального слухання світу. Систематизація ключових авторських концептів (однотонова поліфонія, тіні, дихання, трансформація) засвідчує їхню роль не як методологічної системи, а як параметрів внутрішньої логіки мислення, що визначає 9 характер його поетики. Підсумовано, що фортепіанна творчість Лей Ляна 1999–2017 років є цілісним художнім простором реалізації синкретизму музичного мислення на рівні звукової організації, форми, тембру та виконавської взаємодії. Зміна жанрів і технічних підходів у різних творах не порушує внутрішньої єдності авторської ідентичності, а навпаки, щоразу актуалізує її в нових акустичних і смислових конфігураціях.