Abstract:
Актуальність теми дослідження зумовлена значним релігійним, культурним та історичним значенням свята Різдва Христового, а також потребою глибшого вивчення його гімнографічної спадщини в українській музичній медієвістиці
Робота зосереджується на розвитку стихири як жанру в давньоукраїнській традиції, яка поєднує візантійські зразки з оригінальними особливостями, зафіксованими в невменних та нотолінійних джерелах (pp. 3-4).
Об’єктом дослідження є стихири давньоукраїнської традиції на свято Різдва Христового, зафіксовані в співацьких книгах XII–XVIII століть, зокрема невменних (XII та кінця XVI століть) і нотолінійних (XVII–XVIII століть) (p. 4). Предметом дослідження є питомі особливості поетико-музичної композиції стихири «Волсви перстії» 5-го гласу, які демонструють цілісність, але з певними відмінностями на вербальному та мелодичному рівнях.
Мета роботи — з’ясувати питомі поетико-музичні ознаки різночасових версій стихири «Волсви перстії», що дозволяє встановити певні етапи історичного розвитку цього канонічного твору (p. 4). Для досягнення мети було опрацьовано історіографічні джерела, визначено євангельське джерело змісту стихири (Матвій 2:1–12), ідентифіковано знаки невменної графіки та поспівки нотолінійної версії, а також визначено змістові нюанси через координацію тексту та наспіву..
Матеріалом для дослідження слугують три різночасових текстових версії стихири «Волсви перстії»: із давньоруського стихираря XII століття, із західноукраїнського невменного Лаврівського ірмологіону кінця XVI століття, та із західноукраїнського нотолінійного ірмологіону кінця XVII століття.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше здійснено спробу розглянути стихиру Різдва Христового «Волсви перстії» на основі порівняльного дослідження безлінійних і лінійних джерел, зроблено гіпотетичні висновки щодо історичних етапів редагування тексту цього канонічного твору.
