Abstract:
Дослідження феномена гітари в музичному мистецтві Європи та Китаю крізь призму історичних проєкцій є надзвичайно актуальним і своєчасним. Воно дозволяє не лише простежити еволюцію інструмента як культурного явища, а й сприяти глибшому розумінню діалогу культур у світлі глобалізаційних викликів і зростання значення
полікультурності. Такий підхід відповідає сучасним потребам музикознавства і водночас робить вагомий внесок у формування нових тенденцій виконавської практики, а також у збереження й розвиток культурної спадщини, що формується на перетині історії, культури та музичних інновацій. Наукова новизна роботи полягає в тому, що в українському музикознавстві вперше: комплексно розглянуто гітару як
соціокультурний та музичний феномен із визначенням історичних паралелей та відмінностей розвитку в контексті традицій європейського і китайського мистецтва; визначено роль ключових соціокультурних і мистецьких чинників, які впливали на формування класичного образу гітари у Західній Європі та становлення гітарної школи в Китаї; проаналізовано міжкультурні взаємодії та впливи, що відбувалися у
процесі транснаціоналізації гітарного мистецтва (зокрема, на прикладі діалогу між західними та східними музичними традиціями); досліджено мистецькі інтенції західноєвропейських та китайських композиторів, а також особливості виконавської практики в історичних проєкціях та в контексті сучасних тенденцій гітарного мистецтва.
