Виконавські аспекти втілення інтонаційної драматургії в хорових творах Володимира Зубицького

Abstract

Актуальність теми дослідження. Хорова творчість В. Зубицького багата і різноманітна за жанрово-стильовими, образно-інтонаційними параметрами. Все частіше хорові твори композитора звучать у концертних залах1: вони вирізняються мелодійним багатством авторського та ретельно підібраного фольклорного музичного матеріалу. Автор ювелірно сполучає різнобарвний інтонаційний корпус тем і створює національно характерні музичні картини шляхом їх переінтонування, контрапунктичного проведення та динаміки внутрішнього розвитку. Інтонаційна драматургія хорових творів В. Зубицького є найвиразнішою складовою музичної мови композитора, адже вона просочена українським національним музичним матеріалом. Формування індивідуального стилю В. Зубицького відбувається на основі ритмо- інтонаційних, жанрових, тембрових, виконавських національних традицій. Актуальність теми дослідження полягає в таких аспектах: 1. Творчість В. Зубицького має вагоме значення у розвитку сучасної української хорової музики та історії музичної культури в цілому, однак досі хорова музика та, зокрема, твори крупної форми не мають належного наукового опрацювання. 2. Вивчення життєтворчості В. Зубицького доповнює історію розвитку української культури, і музики зокрема, адже у розмовах з композитором відкриваються не тільки естетичні засади його творчості та розуміння внеску українського мистецтва у розвиток історії світової музики, а й особливості розвитку нашої культури. 3. Хорова творчість В. Зубицького є дзеркалом національних жанрово-стильових, інтонаційних та виконавських параметрів. Залучені до аналізу кантата «Діду мій, дударику» (2020 р.) та «Коломийка» (2022 р.) яскраво ілюструють естетичні засади композитора, проте досі не представлені в аналітичних розвідках. 4. У хоровій творчості композитор наслідує традиції, закладені М. Лисенком, К. Стеценком, Л. Ревуцьким, Я. Степовим, М. Леонтовичем:

1 Один з останніх концертів – виконання третьої редакції «Коломийки» у рамках фестивалю «Прем’єри сезону» 26 квітня 2025 року (диригент П. Селінський).

вибір жанрів, методи роботи з тематичним матеріалом, вибір поетичних текстів тощо. Проте стильові орієнтири композитора спрямовані на оновлення музичної мови: необарокові, неоромантичні, неоімпресіоністичні риси, неофольклоризм та значна роль джазу у поєднанні з глибинним фольклорним матеріалом у безконфліктний спосіб свідчать про композиторський хист та мудрість у роботі з народним музичним скарбом. 5. Особливість інтонаційної роботи В. Зубицького полягає у залученні різножанрових та різностильових тем задля подальшого їх переплетення, мотивного вичленування, інкрустації одної теми в іншу; зміну образного настрою теми завдяки ладо-гармонічним, темпо- ритмічним, темброво-фактурним змінам. 6. Виконавський аспект хорових творів В. Зубицького ніколи не досліджувався, але його залучення сприятиме коректній інтерпретації хорових творів композитора. Мета дослідження – виявити особливості інтонаційної драматургії в хорових творах Володимира Зубицького та накреслити шляхи виконавської інтерпретації композиторського задуму. Об’єктом дослідження є хорова творчість Володимира Зубицького. Предмет дослідження – визначення виконавських підходів до втілення інтонаційної драматургії у хорових композиціях Володимира Зубицького. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше — систематизовано музикознавчі праці з питань життєтворчості В. Зубицького; — структуровано список творів В. Зубицького; — розглянуто життєтворчість композитора як постать сучасного українського музичного мистецтва, як предмет наукового осмислення. Зокрема розглянуто особливості формування творчої особистості митця у контексті вікової діахронії та універсальності творчої особистості; — проаналізовано вплив творчої індивідуальності В. Зубицького на стилеутворення; — окреслено виконавські аспекти інтонаційної драматургії у хорових творах В. Зубицького; — простежено поняття інтонаційної драматургії як засіб втілення композиторського задуму у хоровому мистецтві та її значення у формуванні індивідуального композиторського стилю; — розглянуто хорову творчість В. Зубицького з огляду драматургічних та жанрово-стильових факторів; — проаналізовано «Коломийку» та кантату «Діду мій, дударику » — на основі аналізу «Коломийки» та кантати «Діду мій, дударику» окреслено виконавську специфіку роботи як диригента, так і хористів.

На б у л и п о д а л ь шо г о р о з в и т к у теоретичні засади формування універсалізму творчої особистості (за О. Комендою), теоретичні засади вивчення життєтворчості В. Зубицького та її періодизації, визначення ролі хорової спадщини у музичному мистецтві сучасної України та історії української музики загалом, аналітичні розвідки хорової творчості композитора. Наукове обґрунтування містить вступ, три розділи, висновки. У першому розділі розглянуто поняття інтонаційної драматургії у двох аспектах. Перший – її втілення у хоровому мистецтві на прикладі творів Є. Станковича, Г. Гаврилець, І. Алексійчук, В. Польової. Багатовимірність жанрово-стильових новацій викликана пошуками нових форм творчої самоідентифікації, стильовий плюралізм і водночас тенденція до синтезу – «нової стильової єдності» (І. Коханик), пошуки засобів оновлення музичної мови, нових жанрових та виконавських інструментів сформували діалог не тільки в історичному зрізі минуле-сьогодення, а й у ситуації «автор- традиція», у формуванні національного стилю. Одним із найважливіших драматургічних досягнень української хорової творчості другої половини ХХ – першої третини ХХІ ст. є «обʼєктивізація авторського мелосу- тематизму через фольклор» [Ошибка! Источник ссылки не найден., с. 57]. Твори О. Ківи, М. Скорика, Л. Дичко, Г. Гаврилець, В. Польової, І. Алексійчук, Є. Станковича, В. Зубицького представляють новий рівень мислення національною музичною мовою, яка і формується під впливом національно ідентичної інтонації. Другий аспект вивчення інтонаційної драматургії – вплив інтонаційної складової на формування індивідуального композиторського стилю. Як відомо, стиль у музиці має інтонаційну природу і як музично- інтонаційне явище обумовлює і його форму, і безперервність процесу. Формуючи індивідуальну стильову неповторність шляхом використання праінтонації (інтонаційної моделі) – через інтонування – до власне інтонації (В. Москаленко), композитори утворюють безліч інтонаційних та жанрово- стильових комбінацій. Характерною рисою творчого почерку В. Зубицького є постійне звернення до фольклору – українського, болгарського, румунського. Фольклорні джерела живлять і збагачують мову композитора і водночас набувають зовсім нові форми звукового втілення. Художній такт, з яким композитор поєднує традиційні та новітні засоби музичної виразності з національними інтонаційними ресурсами, вирізняють його твори серед творчості інших композиторів. У другому розділі розглядається постать В. Зубицького в сучасному українському музичному мистецтві та його композиторський стиль як предмет наукового осмислення. Увагу приділено феномену універсалізму творчої особистості, до якого можна віднести і постать В. Зубицького –

композитора, концертуючого баяніста, диригента, педагога, музично- громадського діяча. Постать В. Зубицького в сучасному українському музичному мистецтві визначається не тільки енергійністю у різних життєвих фазах та універсальністю творчої особистості, а й неповторним авторським композиторським почерком. Особливість хорової спадщини В. Зубицького полягає в регулярності звернення протягом усього творчого шляху, оновленні жанрово-стильових стандартів, симбіозі різнорідних стильових моделей та вишуканістю стилістики музичної мови. Наслідування неоромантичних, неоімпресіоністичних, неофольклорних стильових течій, включення джазових імпровізаційних елементів та уникнення новітніх композиторських технік на кшталт серіалізму, додекафонії, алеаторики – характерна риса індивідуального композиторського стилю В. Зубицького. У третьому підрозділі окреслено формування творчої особистості композитора. Національно-характерне оточення та музичний контекст дитячих років, вплив викладачів протягом усіх років навчання сформували композитора з неповторним індивідуальним стилем, хорова творчість якого є проявом національного. Третій розділ дослідження присвячено музичному аналізу «Коломийки» та кантати «Діду мій, дударику». Ритмо-інтонаційна специфіка та образно-естетичні засади цих творів проаналізовано в контексті принципів роботи В. Зубицького з фольклорним матеріалом. Виконавським аспектам втілення засобів хорової виразності присвячено окремий підрозділ, де розглянуто специфіку музичної мови композитора, в якій поєднані не тільки різні інтонаційно-художні образи, а й гра різних груп хору, звуконаслідування, різні виконавські стилі, виконавські склади тощо. У процесі аналізу зроблено висновки, що хорові твори В. Зубицького представляють самобутній етнохарактерний музичний матеріал, який представляє цінність як для музикознавців, так і для виконавців. Методи роботи композитора з національним інтонаційним матеріалом, його розвиток та виконавське втілення складають фундамент авторського почерка композитора. Практичне значення роботи. Матеріали наукового обґрунтування можуть бути використані у навчальних курсах з історії української музики, хорової літератури, аналізу музичних творів, у подальших дослідженнях із тематики роботи, а також у практичній роботі музикантів-виконавців — інтерпретаторів творів Володимира Зубицького.