“Коло” для ансамблю саксофонів Валерії Виноградової: аспекти втілення українського фольклору

Abstract

Упродовж останніх десятиліть саксофон стає все більш помітним у сфері академічної музики, здатним долати жанрові та стилістичні межі. Його темброва пластичність, широкий діапазон динамічної та артикуляційної виразності, а також можливість імітувати людський голос роблять його ідеальним для втілення складних художніх концепцій. Унікальністю цього інструменту стала різноманітність видів саксофонів, які з самого початку створення були розроблені Адольфом Саксом. Саме фактор різнотембровості став одним із поштовхів для створення та розвитку саксофонного ансамблю. Це дослідження зосереджене на намаганнях представити ансамбль саксофоністів як знаряддя для перетворення історичних відомостей та традиційних рис у сучасну музику в українському та європейському стилях. Твори «Коло» Валерії Виноградової та «Заклик до миру» Жана-Дені Міша є добрим прикладом того, як саксофон може включати філософські, символічні й соціальні теми, наближаючи музику до глибин колективної пам'яті.

Актуальність дослідження базується на зацікавленні до ансамблю саксофоністів як свіжого способу творення та поєднання нових композиторських технік з традиційною нотацією, звичними структурами та соціальним меседжем. Об’єктом дослідження є сучасна музика для саксофонного ансамблю, створена в постдраматичному, постфольклорному та ритуальному стилі. Предметом роботи виступає відображення фольклорних і соціокультурних архетипів у музичних творах для саксофонного ансамблю. Мета дослідження — виявити особливості втілення фольклорної образності, ритуальної функції та соціального змісту у музиці для саксофонного ансамблю. Основні завдання дослідження: 1. Проаналізувати структуру та образну мову циклу «Коло» як приклад календарно-обрядового мислення в музиці. 2. Вивчити засоби музичної риторики та символіки в «Call for Peace» як приклад сакрального та соціального дискурсу. 3. Визначити роль саксофонного ансамблю як медіума між традицією та сучасністю. 4. Дослідити тенденції переосмислення саксофону як інструмента у позажанровому і постфольклорному контекстах. Методологія дослідження базується на комплексному підході, який включає структурно-аналітичний метод, інтерпретаційний аналіз, а також елементи культурології, семіотики музики та герменевтики. Теоретична база дослідження ґрунтується на сучасних наукових працях, що зв'язані з інтерпретацією фольклорного матеріалу в академічній музиці, специфікою саксофонного ансамблю, а також осмисленням

інструментального ансамблевого виконавства як форми вираження актуальних художніх і соціокультурних ідей. Основою аналізу є авторська концепція циклу «Коло» Валерії Виноградової (2018), яка поєднує українську фольклорну традицію з сучасною саксофонною палітрою, а також партитура твору «Call for Peace» Жана-Дені Міша, представлена у виконанні Міжнародного оркестру саксофонів. У дослідженні використано аналітичні матеріали та програми, зокрема репертуар Ukrainian Saxophone Ensemble з World Saxophone Congress XVIII (2018), що дозволяє простежити тенденції інтеграції фольклору у сучасне саксофонне виконавство. До кола використаної літератури належать дослідження П. Барабащука щодо ансамблевої специфіки твору «Shams» Міша, а також історичний внесок Едварда Лефевра у розвиток саксофонного ансамблевого мистецтва на прикладі твору К. Флоріо. Враховані також статті Д. і Л. Максименків про оркестр саксофонів як форму заклику до миру, дослідження Л. Повзун про ансамблевий інструменталізм та праці М. Бабяка, присвячені осмисленню фольклору в творчості М. Леонтовича і його послідовників. Теоретичну перспективу осмислення звучання як події доповнює інтермедіальне дослідження Е. Валльрупа «Song as Event». Наукова новизна дослідження полягає в спробі осмислення саксофонного ансамблю як поля перехрещення традиційних фольклорних структур із сучасними художніми практиками. Вперше розглядається порівняльний аналіз творів «Коло» Виноградової та «Call for Peace» Міша в контексті фольклорно-ритуальної трансформації. Практична цінність дослідження полягає у можливості застосування його результатів у виконавській практиці саксофонних ансамблів, у навчальних

курсах з аналізу сучасної музики, культурології та історії саксофону. Матеріали роботи можуть бути застосовані у навчальному процесі музичних академій та консерваторій у курсах з аналізу сучасної музики, інструментовки, камерного ансамблю, етномузикології та історії української музики. Дослідження також може слугувати методологічною основою для створення нових творів, що поєднують саксофонну музику з фольклорними джерелами, а також для розробки концертних програм, тематичних проєктів і фестивальних ініціатив, які представляють фольклор у новому, актуалізованому звучанні. Крім того, робота відкриває можливості для подальших наукових студій у сфері синтезу традиційної музики та сучасних виконавських практик, зокрема у контексті дослідження інтерпретаційних стратегій та семантичних пластів фольклорного матеріалу в новітній музиці для саксофонного ансамблю.