Іспанська сарсуела: виконавський аспект

Abstract

Іспанія – країна самобутньої музичної культури, яка формувалася під впливом різних національних, релігійних та історичних чинників. Іспанська музична культура представлена багатьма жанрами, а також багатьма локальними традиціями. Однією з яскравих сторінок іспанської музики є сарсуела — жанр, іспанського музичного театру, який виник в XVII столітті. В загальних рисах сарсуелу можна охарактеризувати як лірико-драматичний жанр іспанського музичного театру, в якому чергуються розмовні та вокальні сцени. Вважається, що термін «сарсуела» походить від назви Палацу Сарсуели, розташованого на околиці Мадрида. Спочатку сарсуели служили для придворних розваг, але згодом досить швидко стали популярними у публічних театрах Мадрида. Пізніше сарсуела займала своє місце як альтернатива імпортованій італійській опері, оскільки сарсуелу ставили рідною іспанською мовою. Виділяють два історичних стильових різновиди сарсуели: рання барокова сарсуела (1630-1750 рр.), та зріла романтична сарсуела (1850-1950 рр.), останню також прийнято ділити на два типи: «género grande» (великий жанр схожий до великої опери) та «género chico» (малий жанр, одноактні вистави). Сарсуела є важливим надбанням іспанської музичної та театральної культури, в той же час вона залишається маловідомим жанром в українському музикознавстві та вокальному виконавстві. Відтак вважаємо доцільним

привернути увагу як музикознавців, так і співаків до жанру сарсуели, ввести до наукового обігу невідомі твори, що можуть прикрасити вокальний виконавський репертуар. Це зумовлює актуальність та новизну дослідження. Мета дослідження полягає у виявленні та описі системи композиторських та виконавських засобів, обумовлених жанровою та стильовою природою сарсуел. Наукова новизна полягає в тому, що вперше в українському музикознавстві дослідження фокусується на сарсуелі як специфічному жанрі іспанського музичного театру. На прикладі ряду арій для сопрано з іспанських сарсуел вперше розглянуто та систематизовано виконавські труднощі. Додатково зазначена систематизація іспанської вимови в аріях. У першому розділі вперше на науковому рівні жанр сарсуели розглядається як складова іспанської музичної та театральної культури, визначається її роль у формуванні національної ідентичності. На основі музикознавчої літератури досліджуються різні аспекти становлення жанру: вперше наведено історичні передумови виникнення, етапи розвитку, жанрові різновиди та зв’язки з європейською оперною традицією. Особливу увагу приділено двом основних жанровим різновидам: бароковій сарсуелі та романтичній сарсуелі з її поділами на велику сарсуелу (zarzuela grande) та малу сарсуелу (zarzuela chico). Виокремлено характерні ознаки, які формують кожен з цих різновидів. На основі окремих прикладів сарсуели «chico» проаналізовано вплив класичної опери на традиційний іспанський музично-театральний жанр сарсуели. У другому розділі дослідження увагу зосереджено на особливостях виконання арій з іспанських сарсуел, зокрема питанню правильної вимови іспанських слів, а також композиторських та виконавських засобів виразності в аріях. Розділ має практичну спрямованість та структурований відповідно до логіки роботи співачки над вокальним репертуаром, що став основою творчого проєкту. На основі аналізу окремих арій для сопрано виявлено, що іспанський колорит втілено у системі композиторських засобів виразності, до яких належать: гармонія, що використовує особливості домінантових ладів; мелодика

насичена мелізмами та стрімкими пасажами; контраст, як провідний засіб композиційного розвитку (ладовий, фактурний, ритмічний); схожість в композиційній побудові арій. Також проаналізовано виконавські засоби виразності в кожній з арій, які сприяють підсиленню національного колориту: динамічні акценти, контрасти (динамічні, темпові), додавання вокальних прикрас та імпровізації у виконанні, залучення музичних інструментів (кастаньєти) та візуальних атрибутів (троянда).