Abstract:
Мета наукового обґрунтування творчого мистецького проєкту – вперше на науковому рівні комплексно розглянути нинішній стан оперного театру України, виявити та проаналізувати особливості процесу створення сучасної української опери та означити роль режисера у цьому процесі. У роботі особливу увагу приділено таким функціям режисера: співавтор творчої ідеї композитора, інтерпретатор, що спонукає по-новому осмислити механізми взаємодії між композиторським задумом, постановочними практиками та культурними контекстами, креативний менеджер, промоутер нового мистецького продукту. Емпіричною базою здійсненого дослідження стали моноопери Віталія Губаренка, які розглянуто як приклад втілення сучасної української режисерської опери.
У першому розділі проаналізовано історичні та культурні передумови становлення української опери кінця ХХ – початку ХХІ століття, окреслено проблеми репертуарної політики та специфіку розвитку жанру опери в театральному мистецтві незалежної України.
Другий розділ присвячено методологічним підходам до вивчення режисерської інтерпретації оперного твору, з урахуванням європейських та українських практик, розглянуто кейси оперних постановок останніх років та визначено роль режисера в них.
У третьому розділі розглянуто особистий режисерський доробок, наведено приклади постановок із різними режисерськими функціями у втіленні проєктів, розкрито особливості сценічного втілення моноопер
Віталія Губаренка та показано, як режисер формує художню концепцію сценічного твору, поєднуючи функції менеджера, співавтора й інтерпретатора. Результати дослідження демонструють, що саме режисер виступає ключовим чинником розвитку сучасної української опери: його поліфункціональна діяльність визначає художню цілісність постановки, її актуальність і можливість інтеграції в європейський культурний простір.
