Американська опера другої половини XX століття: від європейського канону до національної самобутності

Abstract

У світі сучасної опери Сполучені Штати Америки відіграють одну з провідних ролей. Метрополітен-опера у Нью-Йорку є одним із найвпливовіших театрів, який диктує тренди розвитку оперного мистецтва. Разом із тим привертає до себе увагу певний парадокс: попри розвиток оперної індустрії в США, оперна творчість американських композиторів, за винятком кількох популярних творів, залишається майже невідомою в Європі та в Україні. Опери, написані в США, не ставляться в українських театрах, у нашому музикознавстві бракує інформації про розвиток опери як жанру, відсутні також спостереження щодо стильової специфіки американської опери. Нинішнє дослідження вперше в українському музикознавстві фокусується на проблематиці американської опери, в цьому полягає його наукова новизна. Історія розвитку оперного жанру в Америці осмислюється в ньому в теоретичній і практичній площині. Теоретичний підхід реалізується через узагальнення відомостей про розвиток оперного жанру в Америці, зібраних з доступних нам англомовних музикознавчих джерел – монографій, статей та інших ресурсів. Практичний підхід полягає в осмисленні досвіду виконання арій з американських опер та мюзиклів,

які увійшли в програму творчого проєкту. Оскільки донині в українському музикознавстві американська опера спеціально не розглядалася, пропоноване дослідження є актуальним. Мета дослідження: на основі систематизації відомостей з музикознавчої літератури та узагальнення виконавського досвіду створити певну модель розвитку та функціонування оперного жанру в американській музиці другої половини ХХ століття.

Науковими завданнями дослідження є: - Систематизація відомостей з музикознавчих джерел щодо розвитку опери в США; - найомство з музикознавчою літературою, що досліджує становлення і розвиток національних різновидів опери в різних країнах Європи (німецького зінгшпіль, англійської баладної опери, іспанської сарсуели тощо)); - виявлення на основі аналізу окремих зразків оперної творчості американських композиторів рис національної самобутності в стилістиці опер; - опис окремих тенденцій в розвитку американської опери другої половини ХХ століття. Два розділи дослідження відтворюють поєднання теоретичного та практичного підходів до проблеми розвитку американської опери. У першому розділі систематизовано відомості щодо розвитку американської опери. Зокрема виділено три періоди в розвитку жанру: перший (до 1930 р.) демонструє шлях запозичення та засвоєння традицій європейської оперної класики, другий період (до 1970-х рр.) позначений формуванням рис національної самобутності в оперному жанрі (зокрема, в

сюжетах, драматургії, засобах виразності), третій період (до кінця ХХ сторіччя) продовжує формування національного стилю, а також демонструє відкритість жанру до експериментів в композиторській техніці та формах презентації оперних творів у соціумі. В другому розділі дослідження теоретичні положення першого розділу поглиблюються і конкретизуються на прикладі аналізу трьох оперних творів. Їх вибір зумовлений двома чинниками: по-перше, обрані твори добре ілюструють тенденції у формуванні національного стилю, по-друге, вони були частиною програми творчого проєкту. Відповідно до кількості аналізованих творів, другий розділ дослідження складається з трьох аналітичних нарисів. Перший з них виявляє специфіку діалогу традиції й новаторства в умовах американської культурної дійсності (аналізується опера Дж. Менотті). Другий нарис присвячений виявленню ролі фольклорних джерел у формуванні національного стилю: аналіз опери «Сюзанна» К. Флойда підкреслює роль народної музики жителів Апаллачів в музичній мові твору. Третій нарис присвячений питанню функціонування новітніх композиторських технік в умовах оперного жанру, в зв'язку з чим аналізується фрагмент опери Ф. Ґласса «Ехнатон». Результати аналізу дозволили сформувати кілька важливих спостережень, які в перспективі могли б допомогти у науковій візії стильової динаміки оперного жанру в США. Зокрема, виявлено, що новаторство в американській опері має поміркований характер, через специфіку соціокультурного функціонування жанру, необхідною складової якої є комерційний успіх. Американська опера не може дозволити собі радикальних новацій, оскільки надмірний радикалізм не сприймається широкими верствами театральної публіки. Звідси успішними стають такі твори, в яких віднайдено вдалу пропорцію поєднання нового з традиційним. Нове має скоріше зовнішній характер, не стосується глибинних основ стилістики композиторського висловлювання. Такий тип

співвідношення традиційного і новаторського демонструє оперна творчість Дж. Менотті, зокрема аналізований в роботі твір «Допоможіть, допоможіть, Глоболінки!». Друге спостереження стосується специфіки роботи з фольклорними джерелами: в історії американської опери. Два твори, – «Сюзанна». К. Флойда та «Поргі та Бесс» Дж. Гершвіна, – демонструють успіх композиторської стратегії, що базується на поєднанні етнічного та класичного. Третя тенденція в розвитку опери - гнучкість, відкритість жанру до композиторських експериментів. Мінімалізм серед інших композиторських технік ХХ сторіччя вирізняється закоріненістю в інтонаційне середовище традиційної музики. Таким чином, принцип повтору нескладних мотивів, засадничий для мінімалізму, є орієнтованим на слухацьке сприйняття. Мінімалістичні твори, як правило, добре сприймаються на слух. Таким чином, новаторство оперного жанру і в умовах використання сучасних композиторських технік залишається доступним до сприйняття. Окрім музичних особливостей американської опери наявна також і соціокультурна відмінність: велику роль у визначенні напрямку розвитку оперного жанру належить театральним імпресаріо. Їх задачею є формування соціокультурного запиту на розвиток опери, посилення зацікавленості оперою в суспільстві. Жива, динамічна, американська опера швидко реагує на політичні, суспільні зміни, вона адаптує і залучає в поміркованому вигляді, сприйнятому для слухацького загалу, новації творчого процесу, технічні новинки. Американська опера реагує на політичну, суспільно-історичну кон'юнктуру. Це дозволяє жанру перебувати в центрі уваги публіки, заохочує композиторів до написання, а театри до постановок нових оперних творів.