Короткий опис(реферат):
Зміст анотації. Наукове обґрунтування присвячено комплексному розгляду образу Оксани та її вокальної партії у контексті цілісної драматургії опери Семена Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм». Об’єктом дослідження стали театрально-драматургічні принципи організації оперного опусу в українській музичній культурі другої половини ХІХ століття, а предметом – інтонаційна специфіка та драматургічна функція партії Оксани, яка розглянута у змістовому контексті національної музично-театральної традиції.
Актуальність теми зумовлена сценічною популярністю опери, яка є визнаним шедевром музично-театрального мистецтва України від другої половини 19 століття і до сьогодення, що є свідченням зростання інтересу до тих яскравих опусів, які надають уявлення щодо джерел формування поетики українського музичного театру, як-от в опері С. С. Гулака- Артемовського, де самою жанровою специфікою опери обумовлений баланс її музичної та театрально-драматичної складових. Відповідно виникає нагальна потреба у теоретичній систематизації наукових та творчо- інтерпретаційних напрацювань у контексті цілісного історичного процесу становлення оперного мистецтва України. Також актуальність теми зумовлена щільним зв’язком сучасної виконавської практики з традиціями
мистецького надбання України. Зазначені фактори видаються вагомими для виконавиці партії Оксани.
Мета роботи полягає у необхідності розробити теоретичну модель інтонаційно-фабульної організації партії Оксани та розглянути її практичні аспекти у системі театральної взаємодії персонажів з урахуванням драматургічної структури опери, її жанрових особливостей і національно- стильового контексту твору загалом. Завдання включають: окреслення драматургічної функції образу Оксани в опері «Запорожець за Дунаєм» з позицій вагомості її театральної складової як відображення унікальності культуротворчих процесів становлення національної оперної традиції; дослідження особливостей вокального мелосу оперної партії Оксани та розкриття специфіки етапів становлення образу крізь призму прямих й опосередкованих типів інтеракції; узагальнення принципів інтерпретації партії Оксани в аспекті традиції та новацій української вокальної школи.
У науковому обґрунтуванні застосовано комплекс методів: аналітико- теоретичний (для вивчення музичної драматургії опери та інтонаційної структури партії Оксани); структурно-семіотичний (для виявлення змістових і функціональних характеристик сталих музично-інтонаційних та вербальних комплексів у процесі розгортання драматургічних колізій опери); порівняльний метод (для зіставлення театральної специфіки та музичної драматургії, а також образної системи опери у її зв’язках з національною та європейською музичною традицією); елементи герменевтичного підходу (для інтерпретації символічного й культурно- історичного змісту образу Оксани, що дозволяє широку палітру узагальнень, зокрема, вихід на ідеї феноменологічного світоглядного базису композитора) та принципи інтегральної методології, що залучає спеціальні методи театрознавства та музикології.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у системному розгляді жіночого оперного персонажу з позицій втілення особливостей українського національного типу. Вперше здійснено комплексний аналіз
архетипічного образу дівчини-сироти як уособлення образу Стражденної Батьківщини в опері С.С. Гулака-Артемовського та узагальнено риси національної стилістики у музичному та театрально-драматичному пластах композиторської інтерпретації оперної партії Оксани. З огляду на специфіку інтеракції у оперно-театральному спектаклі визначено прояви рис контактного, типологічного та національного стилетворення у сольних, ансамблевих та хорових сценах за її участю. У вокально-оперній творчості українських композиторів, зокрема в опері Семена Степановича Гулака- Артемовського, проаналізовано історичну типологію окремих рис зазначеного процесу стилетворення крізь призму концепції етнокультурного базису української вокальної школи.
Практичне значення результатів цього проєкту полягає у формуванні науково-методичної основи для опрацювання напрямів інтерпретаційного підходу в дискурсі стильової відповідності у виконанні жіночих партій в операх українських композиторів. Змістовий компонент дослідження також може слугувати додатковою базою для лекційних курсів із навчальних дисциплін, зокрема з історії української музики, історії мистецтва, історії театрального мистецтва, історії оперної драматургії, аналізу музичних творів, а також бути корисним у практичній діяльності оперних виконавців.
У підсумку дослідження доведено що модель опери С. Гулака- Артемовського формувалась у взаємодії з театральною стилістикою. Інтегральна методологія, яка поєднує музикознавчі та театрознавчі підходи, сприяє глибшому розумінню оперного образу та його переконливому сценічному втіленню. Драматургічна функція образу Оксани специфічно оприявлює національно-патріотичний концепт через інтеграцію індивідуального та колективного, що реалізується у різних сценічних формах опери С. Гулака-Артемовського. Досліджено мелос партії Оксани у зв’язку зі зміною її тембру-амплуа від мецо-сопрано до сопрано. Встановлено, що ця партія найповніше втілює ейдос вокальності у творчості С. Гулака-Артемовського. Виявлено інтонаційні й стилістичні маркери української народної пісенності, на яких ґрунтуються вокальна й вербальна складники образу, що свідчить про спрямованість композитора на кристалізацію національного матеріалу.