Темброобразна семантика ударних інструментів у творчості українських композиторів ХХ – початку ХХІ століття

Abstract

У роботі вперше здійснено системний аналіз темброобразної семантики ударних інструментів в контексті творчості українських композиторів, а також – її різнорівневу диференціацію. Розкрито сутність поняття темброобразу в контексті сучасної музикознавчої термінології; розглянуто види українського професійного та народного ударного інструментарію з огляду на їхню історично сформовану темброобразну семантику; досліджено особливості тембральної ідіоматики ударних інструментів, що виявляє себе як прихована програма у творчості сучасних композиторів; здійснено аналіз партій ударних інструментів у ряді творів вітчизняних композиторів та конкретизовано концептуальну роль їхньої тембральної палітри у передачі художнього змісту; визначено базові аспекти темброобразної семантики ударних інструментів у музиці українських композиторів ХХ – початку ХХІ століття. Аналітичним матеріалом дослідження слугували твори українських композиторів для або зі значущою участю ударних інструментів: Л. Ревуцький. Концерт № 2, F-dur, для фортепіано з оркестром (перша редакція, 1934); В. Годзяцький. «Домашні скерцо» для побутових предметів та фортепіано (1964–1965); Л. Колодуб. Симфонічна п’єса «Троїсті музики» (1974); Ю. Алжнєв. «Кахтир-концерт» для оркестру народних інструментів (2020).