Феномен моди у контексті української національно-культурної ідентичності: на матеріалі дизайнерських практик першої третини ХХІ століття

Abstract

У дослідженні моду проаналізовано як складне соціокультурне явище, що виконує не лише естетичну, а й ідентифікаційну функцію в сучасному українському контексті —в умовах глобалізації, війни та постколоніального переосмислення. Методологічну основу роботи становлять філософські, культурологічні, соціологічні дослідження, зокрема праці Р. Барта, Ж. Бодріяра, Л. Свендзена, П. Бурдьє, а також українських дослідників. Розглянуто еволюцію моди від модерної до постмодерної парадигми, зі зміщенням акценту з ієрархічних структур на систему знакової гри, споживання та множинності ідентичностей. Особливу увагу приділено інтерпретації національно-культурної ідентичності як динамічного простору, в якому мода виступає символічним посередником між минулим і сучасністю. Теоретичну основу цього аспекту становить концепція архетипів українського світогляду С. Кримського, а також праці Ю. Легенького та З. Звиняцьківської, які розглядають моду як засіб вираження ідентичності в українському культурному контексті. Проаналізовано дизайнерські практики українських брендів VBRANA, Aspara, Білоус, у яких через архетипні образи, національні символи та естетичні коди конструюють та транслюються уявлення про національне «Я». Дослідження засвідчує, що сучасна українська мода функціонує як простір памʼяті, опору та самовираження.